Шевченків міф про Габермаса

Червень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
4
155 переглядів

Юрґен Габермас. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство. Переклад з німецької Анатолія Онишка. — Львів: Центр гуманітарних досліджень Львівського Національного університету ім. Івана Франка; видавництво «Літопис», 2000.

Олексій Шевченко. «Комунікативна утопія в українському контексті». — Критика, 2001, ч.4.

 

Подібно до Гоголя Габермас пише свою другу частину «Мертвих душ» у вигляді проекту «комунікативної філософії».

Олексій Шевченко

Как только завидывали в стороне хутор, тотчас сворочали с большой дороги и, приблизившись к хате, выстроенной поопрятнее других, становились перед окнами и во весь рот начинали петь кант. Хозяин хаты, какой-нибудь старый козак-поселянин, долго их слушал, подпершись обеими руками, потом рыдал прегорько и говорил, обращаясь к своей жене: «Жинко! то, что поют школяры, должно быть очень разумное; вынеси им сала и чего-нибудь такого, что у нас есть!» ... Подкрепившись таким запасом, грамматики, риторы, философы и богословы опять продолжали путь.

Микола Гоголь, «Вій»

 

Вихід у світ українського перекладу габілітаційної праці Юрґена Габермаса «Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство», — за що мусимо подякувати Центрові гуманітарних досліджень Львівською університету та Фондові «Відродження», — був, либонь, однією з найприємніших літературно-політичних подій минулого року.

Появі цього видання передувала публікація низки досліджень українських послідовників Юрґена Габермаса й Карла-Отто Апеля та інтерпретаторів комунікативної теорії. Йдеться зокрема про такі праці, як «Комунікативна практична філософія» та «Універсальний моральний дискурс як моральна метаінституція легітимації політичного ладу» Анатолія Єрмоленка, «Першоджерела комунікативної філософії» Людмили Ситниченко та «Трансформація філософії і проблеми історичного апріорі» Володимира Купліна.

Можна припустити, що й надалі інтерес до комунікативізму в Україні лише зміцнюватиметься. Адже українська філософська спільнота, яка вочевидь потребує «євроремонту», не може нехтувати спадщину Габермаса — визнаного речника етичної думки Заходу.

Вельми критична щодо комунікативістської теорії стаття Олексія Шевченка лише засвідчила актуальність Габермасових ідей. Адже в ній жорсткість звинувачень (якій позаздрив би і вікопомний «агітпроп») приховує факт визнання автором того, що Габермасові ідеї таки дуже зачіпають певні верстви пострадянських інтелектуалів, а отже, ставлення до комунікативізму може виявитися вагомим чинником політико-філософської дискусії.

Стислу й доволі влучну характеристику дав «Структурним перетворенням» найпослідовніший, мабуть, серед українських стиків прихильник «комунікативного повороту» Єрмоленко:

Тема громадськості є важливим чинником габермасівської теорії комунікативної дії взагалі. Провідна ідея інституції громадськості полягає в тому, щоб за допомогою медіуму публічного обговорення контролювати й легітимувати системи панування. Інституція, яка утворюється разом з буржуазною правовою державою, як показує Габермас, руйнується разом з переходом до державно-організаційного чи пізнього капіталізму, спричиняючи проблеми легітимації. ... Відтак громадськість втрачає своє ліберальне значення. Отже, проблема полягає в тім, щоб відродити громадськість як легітимуючу панування інстанцію, відродити відмінність між державою і громадянським суспільством, а відтак і раціональний контроль над структурами панування.

У «Структурних перетвореннях», які й Шевченко визнає «написаною на багатому емпіричному матеріалі добротною роботою», Габермас піддав аналізові процес трансформування станового суспільства у суспільство громадянське. Роль головного суб’єкта цього процесу відігравала «...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі