Шерлок для Робінзона, або Крузо для Голмса

Серпень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1182 переглядів

1

Історія художника Йосипа Васьківа відсилає нас до міту про Робінзона Круза. До тієї частини реконструкції життя на острові, яка не потрапляє ні у свідчення самого Круза, ні у ймовірні спогади свідків, які знали Круза перед островом чи після нього, ні у леґенди абориґенів із сусідніх острівців, які не могли не підозрювати про острів Робінзона Круза і не могли не пояснювати собі та своїм дітям загадкового поселенця на сусідньому острові, в їхній космогонії безлюдному. Майже нічого не можуть прояснити й плутані оповіді П’ятниці, котрий потрапив до Европи й довший час був поруч із Робінзоном, але тепер усе так змішалося в його свідомості, що вже невідомо, що було чим. Отож навіть европеїзований П’ятниця не може бути свідком у тому, що діялося з Робінзоном на острові.

Ідеальним варіянтом реконструкції в такому разі могла би бути уявна зустріч двох архетипів – Робінзона Круза і Шерлока Голмса. Все виглядає так, що Голмс опинився на острові, якого багато років тому покинув Крузо, і за тим, що Крузо залишив на острові, намагається відтворити не тільки перебіг подій і острівну еволюцію Круза, але навіть його дрібні звички, мікрорухи й інші вагомі дрібниці, які роблять окреме життя життям вагомим.

2

Очевидно, що Робінзон Крузо не був найвизначнішою постаттю свого часу. Водночас важко знайти особу, яка проявилась би більше, ніж він. Феномен Круза досі не перестає бути актуальним. Ба більше, здається, що справжня епоха робінзонів іще тільки зближається, вона ж є тим, що не вкладається у можливості найтонших наукових експериментів сучасности. Чимось дуже недослідженим, від чого насправді незабаром залежатиме доля людства. Про це ще ніхто, крім Робінзона, не знає.

3

Крузо після кораблетрощі опинився в місці, де він один став носієм і представником цивілізації, яка не передбачає такого індивідуалізму. У благих екологічних умовах Робінзон, керуючись тими крихтами знань і інструментів, які тієї миті були всією цивілізацією, самотужки не давав померти тому, що він знав, представником чого він був.

4

Подібно з Васьківим. Опинившись після Львова і Варшави у східнокарпатському містечку Делятині, Васьків більше ніколи не мав змоги контактувати із середовищем і плином часу того світу, що його він покинув. Але знання, зерна, інструменти, книги, які в дивовижний спосіб опинилися разом із ним на острові, він перетворив у сорокарічну щоденну працю, виплекуючи власний варіянт цивілізації, яка – принаймні у його випадку – загинула остаточно.

5

У практиці карпатського лісівництва були експерименти з інтродукцією чорноплідної горобини. Її звідкись привезли і почали висаджувати у наших лісах. Вона прийнялася. Вона цілковито загубилася серед природного лісовідновлення. Але вона є. І її ягоди неможливо не відрізнити серед десятків інших видів, що приходять і відходять.

6

І все ж потрібен Шерлок Голмс. Це ж бо він володіє дедуктивним методом. Це він може – потрапивши на острів, що його покинув Крузо, – розповісти про найменші рухи того, хто тут так довго жив.

7

Насправді Йосип Васьків покинув острів Делятин дуже просто: він помер тут 1972 року. На місцевому цвинтарі є могила з нетиповим для цих місць написом. «Йосип Васьков, педагог, художник». Так написано на білій мармуровій табличці поряд із фотокерамічним зображенням незвичного для тутешньої антропології чоловіка. Чоловік на знимці значно молодший, ніж міг би виглядати той, який народився 1895-го, а помер 1972 року.

8

Спочатку острів, через який пройшов страшний кінець світу сорокових, що виявився не тільки кінцем світу, а скорше переглядом пам’яті, бо життя все одно проросло із закінчення – так, ніби просто відійшло все невжиткове, майже все забув і живився тільки казками, що нагадували імпульси від слабнучого акумулятора.

Так. Був такий Васьків. Він...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі