Щось на кшталт есеїстики

Травень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
187 переглядів

Іван Андрусяк, Літпроцесія. Рецензії, есеї, статті, Бібліотека альманаху «Кальміюс», Донецьк: Видавнича аґенція «OST», 2002.

ІБТ, Текст 90-х: герої та персонажі, Тернопіль: Джура, 2003.

Ростислав Семків, Фраґменти, Київ: Смолоскип, 2001.

Олександр Бойченко, Щось на кшталт шатокуа, Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003.

 

Пригадую, свого часу мені було важливо знайти есей Сьюзен Зонтаґ «Естетика мовчання», однак коли врешті поталанило дістати книжку з так довго й наполегливо шуканим твором – ось воно: «багатство» наших бібліотек! – і коли текст уже став «моїм», себто прочитаним, була дещо розчарована. Есей попервах видався мені доволі розхристаним, суперечливим і непереконливим, хоча цілком імовірно, що таке сприйняття було зумовлено надто тривалим очікуванням зустрічі з ним, і стверджувати, що праця була кепською, не беруся. Поділившися враженнями від читання з колеґами-філологами, я почула не менш здивоване запитання однієї зі співрозмовниць: «Але ж це есеїстика! Чого ти від неї чекала? Науковости? Не кажи, що збираєшся покликатися на цей текст у своїх наукових студіях!».

Ось така реакція була для мене геть несподіваною. Тут-таки пригадалися не раз цитовані в цілком солідних монографіях Сартр і Камю; зринули в пам’яті тексти Бодріяра, Ліотара, Барта, Беньяміна й низки інших цікавих мислителів, чиє письмо та ідеї вплинули на перебіг інтелектуальних дискусій і формування інтелектуального дискурсу XX й очевидно, що й XXI століття. По цих роздумах провокативно подумалось, що, може, саме есеїстика є одним із китів сучасного гуманітарного знання – причому нічогеньким таким, живим і жвавим китом, який здатен тримати на собі не один десяток «справжніх наукових праць», автори яких покликатимуться на «геть несерйозні» есеї...

Хоч би як там було, а ця розмова й роздуми, що їй передували та виникали вже після неї, не могли не привести мене й до української есеїстики. А точніше, повернути до вже давно задуманої та розпочатої статті, яка чомусь дуже повільно рухалась. Майже так само поволеньки, як і українська есеїстика або ж як щось на кшталт есеїстики – назвімо це так.

Сумно, але книжок, про які в контексті цієї теми хочеться говорити, напрочуд мало, та й у тій жменьці, яку нашкрібуєш, принаймні половину є за що критикувати. Найперше за те, що дехто з авторів, охрестивши свої тексти есеями, нітрохи не подбав про те, аби жанр запропонованих розвідок направду відповідав означенню. Слово «есей» ніби запалює зелене світло для будь-яких експериментів – у тому числі й із читацьким терпінням, тож у буцімто есеїстичні книжки запихається сила літературно-критичних текстів, гора рецензій і наостанок – дрібка есеїстики. Словом, вольному воля... Однак прикрий не лишень цей факт. Підозрюю, що якби спитати авторів, ким себе мислять: есеїстами, літературознавцями, літературними критиками чи критиками літератури, вони відповідали б залежно від настрою... Найпростіше, звісна річ, благородно назватися есеїстом, хоча насправді штампувати ліпшу чи гіршу літературну критику, а то й не виходити за межі формату рецензій – які там есеї! А ось якби автори спробували визначити власний статус, обираючи з решти трьох означень, тоді ми, певно, ризикнули би почути цілком геніяльні дефініції кожного з понять. Це навіть було б цікаво: дізнатися, хто ж зарахував би себе до, скажімо, категорії критиків літератури? Масштаб і мислення, і письма дозволяє на таку дефініцію далеко не кожному. Я недаремно роздумую над такими, здавалося б, маловажливими нюансами, навряд чи дотичними до книжок, про які мова, бо ж чи не з невміння називати речі своїми іменами та більш-менш охайно оперувати означниками постає проблема розуміння есею як жанру? А що вона таки постає, ми ще матимемо нагоду переконатися під час читання.

Малоприємне враження справляє і невміння чи небажання авторів вдаватися до селекції власних текстів: дивлячися на зміст деяких книжок, чомусь здається, що автор готував –...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі