Що відбувається в Україні

Квітень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
168 переглядів

А що, хіба в Україні щось відбувається? Нічого, власне, і не відбувається. Посівна в Україні. Громадяни копаються на дачах, городах, ділянках. Хтось поїхав до Туреччини, хтось до Польщі, хтось до Росії, – життя йде, як завжди. Пройшли мітинґи й інші акції, може, ще будуть, – як висловився керівник президентської адміністрації, покричать та й порозходяться. І це правда.

Урядова криза? Урядові кризи у нас мало не щороку, тих прем’єрів ніхто й не порахує. У Франції чи Італії бувало ще гірше. І це теж правда.

Чим цього разу викликана відставка уряду? Як сказала по телебаченню одна розумна журналістка, уряд порушив рівновагу між групами олігархів, досягнуту з такими труднощами, порушив неспровоковано, і на користь однієї з груп, а саме тієї, що представлена в ньому. І це, мабуть, правда, не важко порахувати.

Зрештою, яка криза, говорить президент? Державний механізм працює без перебоїв, накази й розпорядження, доручення й поради виконуються принаймні так само, як і раніше. Яка опозиція? Кілька десятків політичних діячів, у яких не склалося з керівною і спрямовуючою роллю. І справді, діячів небагата, й у них переважно не склалося.

Все це правда. Коли тільки почалося зі справою Гонгадзе та касетами, один молодий політолог сказав мені: «А що, власне, сталося? Нічого не сталося. Забудеться, ніби й не було». На наших очах усе відходить у минуле, слідство в глухому куті, ніхто нічого так і не знає, ніхто ні за що відповідальності не поніс і не понесе.

Нічого серйозного в нашому політичному житті не відбувається. І це свята правда, і в цьому весь жах ситуації в Україні.

В країні існує переконання, що підслуховують телефони в кого завгодно й без будь-яких санкцій, і що тут поробиш. Не дуже здивувало, що й самого президента підслуховували. Ті записи, які люди прочитали, вразили гидотним цинізмом високих владних сфер, і хотілось би, щоб це була неправда і провокація. Провокація темних сил, які раніше називались антисоціалістичними, а тепер – антиукраїнськими. Спочатку прокуратура повідомила, що так воно і є, і найнадійніша експертиза нібито встановила, що все змонтовано «по буквах». Збиралися начебто притягти до карної відповідальності майора за фальсифікацію, а Мороза за наклеп. Потім якось вийшло так, що майора звинуватили у розкритті державної таємниці. І небо не впало на наші українські голови, і не розверзлася земля під нашими ногами. Нічого не сталося.

Я не знаю, чи винен президент моєї держави хоч би непрямим чином в убивстві молодого задерикуватого журналіста, чи ні. Не знаю, дав йому губернатор оту золоту акцію для діточок на спомин, чи не чув і не бачив президент зроду-віку нічого подібного. І що там було з нібито незаконними нібито прибутками одного депутата, пов’язаного з Житомиром, і його нібито подарунком вартістю в п’ять мільйонів. Знаю тільки, що ніхто не розпочав слідства в цих і подібних справах, щоб очистити керівника держави і найвищих посадовців від страхітливих звинувачень. Можливо, з правного баку це так і має бути: якщо навіть плівки справжні, вони не мають юридичної сили як доказ. Можна просто не зважати. Як сказав представник президента в парламенті, все одно ви нічого не вдієте. Відповідні комісії і процедури не передбачені. Проте з боку політичного і морального така поведінка є цинізмом в особливо великих розмірах. І це якраз і є те, що з нами сталося, – нам усім із президентом включно плюють в очі, а нібито нічого не відбувається. Навіть втиратися не треба. Не передбачена така процедура.

І в цій атмосфері, звичній, як задушливе повітря для мешканців камери СІЗО, складається наш політичний клімат.

Вимогу президента до державних чиновників негайно звільнити приміщення, якщо вони мають хоча б якусь симпатію до опозиції, сприйнята як щось сама собою зрозуміле. Така вже наша політична культура.

Мені одна зарубіжна журналістка сказала: в Європі, в тому числі постсоціалістичній, немає іншої держави, де після такого скандалу все залишилося б на...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі