Що українського в українській поп-культурі?

Квітень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
18
2518 переглядів

Serhiy Yekelchyk. «What Is Ukrainian about Ukraine’s Pop Culture?: The Strange Case of Verka Serduchka». Canadian – American Slavic Studies, 2010, ч. 44 с. 216–231. З англійської переклала Марія Дмитрієва. Попередні варіянти цієї статті було презентовано на спільній конференції Паризького інституту політичних досліджень та Асоціяції досліджень національностей у Парижі 4 липня 2008 року та в Центрі російських і східноевропейських досліджень Мічиґанського університету 18 березня 2009 року. Хочу подякувати авдиторіям на обох заходах за слушні зауваження та Марті Олійник за допомогу із редаґуванням цієї статті.

Одна з найбільших поп-зірок у сучасних Україні та Росії, Вєрка Сердючка, є також найсуперечливішим продуктом української масової культури. Зазвичай люди мають дуже різні однозначні погляди на цього персонажа в жіночому одязі з мішаною мовою, якого грає актор-чоловік Андрій Данилко. Українські націоналісти зазвичай не сприймають Сердючку, бо вважають її пародією на їхню національну культуру. Російські шовіністи лише нещодавно замість життєрадісно сміятися із Сердючки, яку вони сприймають як втілення їхніх українських родичів-селюків, почали бойкотувати цю персону як політичного українця та ненависника Росії.

Тож де місце для Сердючки? У цій розвідці простежу розвиток зв’язку Сердючки з українською культурою як відображення ширших культурних процесів у постсовєтському просторі. Пропоную розглядати Сердючку як блазня, котрий, можливо, мимоволі, але у згоді з українською культурною традицією, змушує своїх глядачів сміятися з власних культурних стереотипів і упереджень. На противагу до багатьох інших дослідників, я також наголошую загалом позитивне, хоч і великою мірою неортодоксальне Сердюччине потрактування і України загалом, і української народної культури. Я навіть стверджую, що виступи Сердючки цілком можуть становити живу українську народну культуру сьогодення, національну масову культуру в двомовній країні з невизначеною національною ідентичністю.

Королева суржику

Персонаж Вєрки Сердючки з’явився на українській культурній сцені 1995 року в телевізійних рекламних роликах для Приватбанку. Єдине речення, яке Вєрка там промовляла, недвозначно виявляло її належність до мовців суржику або неграматичної суміші української та російської мов, яку широко вживають менш освічені українці, особливо в центральних та східних областях: «Дивіденди Приватбанку нам полєзніше, чим п’янка!». Якщо перша половина цього речення звучала по-українськи, то в другій було вжито російські слова, деякі – змінені за допомогою українських суфіксів. Навіть Вєрчине ім’я є суржикове. Вєрка не відповідає ані українській нормі Віра/Вірка, ані російській Вера/Верка, а прізвище звучить як простомовне прізвисько, утворене від спотвореного прізвища Сердюк1. Мовозмісний персонаж Вєрки негайно став дуже популярним, почасти тому, що суржик був показником нижчого класу та низької культури, що їх цей персонаж від початку відверто пародіював.

Утім, як проникливо зауважила Лада Біланюк, треба зважати й на ширший культурний контекст, у якому українська держава поступово накидає мовну чистоту суспільству, де змішування чи ситуативне використання української та російської мов уже давно є усталеною нормою. Можливо, Данилко мимоволі запропонував глядачам карнавальне, звільнювальне ставлення до цілком реальної культурної та політичної напруги, яку спричиняло накидання мовної коректности.

Хоча персонаж Вєрки досі сприймають як ікону суржику, він із часом і соціяльно, і культурно пройшов значний шлях розвитку. Данилко (1973 р. н.) з’явився на сцені як Вєрка на самому початку 1990-х, коли Сердючка спершу була продавщицею, а потім провідницею, однак завжди – примітивною особою нижчого класу, яка говорить сумішшю української та російської мов. Глядачі в Україні вподобали пародію на низьку культуру, тоді як російські глядачі вочевидь вбачали у Вєрці стереотипну українську людину, котра репрезентує...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі