Що робити, коли знову славлять убивць

Вересень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
616 переглядів

Doris Liebermann. «ANNA ACHMATOWA, WAS / Soll ich tun. Der Schriftsteller Jürgen Fuchs und das Östliche Europa». З німецької переклала Ольга Сидор за рукописом.

«Анно Ахматова, що / мені робити» – так називається один із найвідоміших віршів Юрґена Фукса, написаний 1981 року в Західному Берліні, через чотири роки після вигнання Фукса з НДР. Здивований тим, що в Совєтському Союзі знову прославляють Сталіна, він звертається до великої російської поетеси, першого чоловіка якої, лірика Ніколая Ґумільова, розстріляли 1921 року як «контрреволюціонера», другого чоловіка Ніколая Пуніна заарештували 1949 року, а сина, Льва Ґумільова, двічі – у 1938 і 1949 роках – висилали в табори:

Знову
Вони починають
Славити вбивцю
Їхні газети друкують довгі статті
Вони називають його «державним діячем»
«Видатним політиком»
Учора я бачив
На плакаті його владні очі
Голосно
Й повчально
Вони говорять про «мир» і «соціялізм»
Так ніби нічого й не було
Осіпе Мандельштаме, Євґеніє Ґінзбурґ,
Ісааку Бабелю
Що мені робити

На вечорі пам’яті передчасно померлого друга в червні 1999 року в Берлінській Академії Мистецтв румунсько-німецький автор Гельмут Фрауендорфер додав до вірша ще одну строфу:

Юрґене Фуксе, що
мені робити

Із Західного Берліна, через «берлінську стіну» звертатися до Східної Европи в той час, коли для багатьох людей на Заході її нібито й узагалі не існувало, просити допомоги в російських літераторів Ахматової, Мандельштама і Бабеля як в однодумців і союзників – це було не лише логічним наслідком східнонімецької соціялізації Фукса («Вчимо російську / Проте / Дружня нам країна називається / не Росія / а Совєтський Союз // Усі разом: Со-вєт-ський Со-юз» – пише він у вірші «Я не кваплюся»). Юрґен Фукс рано зрозумів, що існує зв’язок між арештом Осіпа Мандельштама 1934 року і «цензурою, мілітаризмом і диктаторським нагнітанням страху» в НДР. І ніколи не випускав цього зв’язку з поля зору. Навпаки. Вповні усвідомлював оту «затишну близькість» між Східним Берліном, Бухарестом і Пекіном.

Юрґен Фукс народився 1950 року в Райхенбаху, невеличкому містечку в місцевості Фоґтлянд, неподалік чеського, тоді ще чехословацького, кордону. Закінчив школу і здобув професійну освіту на залізниці, а тоді, після служби в армії, вивчав соціяльну психологію в Єні. Писати почав іще в школі. У коротких реалістичних замальовках, нотатках-протоколах, віршах-притчах фіксував усе, що його хвилювало, про що думав, насамперед конфлікти, що їх помічав у своєму оточенні. Фукса цікавили суспільні механізми гноблення, його цікавила дійсність, яка, прихована за «преамбулами, фразами й високими словами», голою і неприкрашеною з’являлась у «в’язницях, божевільнях, школах і казармах». Зі своїх ранніх віршів у НДР йому вдалося опублікувати лише двадцять. Там це були його єдині публікації. І вже незабаром ним зацікавилося Міністерство держбезпеки.

Завдяки розташуванню його рідного міста Чехословаччина була йому близька географічно, та ще ближчою вона стала йому через літературу. Молодий поет відкривав для себе чеську лірику – завдяки Райнерові Кунце, з яким познайомився 1967–1968 року. Кунце жив неподалік від Райхенбаха, в Ґрайці. Разом із дружиною-чешкою Елізабет він переклав німецькою вірші Яна Скачеля, Людвіка Кундери і Ярослава Сейферта – поетів, які стали для Фукса взірцями. Був іще один чеський поет, якого Фукс пізніше, у слідчому ізоляторі штазі, в’язниці Берлін-Гоеншенгавзен, декламував, аби додати собі мужности: Владімір Голан, «Прогулянка в парку 1939»: «Існують парки. Існує чорнота. Чорнота надувається. / Існують таблички: Заборонено – / То й що. Земля крутиться. / Ніч збігає». Ці рядки він знайшов, маючи сімнадцять років, в антології «Скляні сльози», що її видали Людвік Кундера і Франц Фюман, і почепив їх на стіну своєї кімнати: це було в рік «братерського» введення військ у...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі