Що нам робити з нашою ксенофобією?

Квітень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
72 переглядів

Я мав би бути вдячний п. Софії Грачовій за критику, бо вона до певної міри відновлює мою душевну рівновагу. Досі мене критикували за те, що у своїх писаннях на українсько-єврейську тематику я занадто очорнюю українців. Слова, котрими мене нагородила одна відома львівська патріотка, – «падлючий жидофіл» – я досі cприймаю як, можливо, не цілком заслужений, але найбільший комплімент за вcю cвою наукову кар’єру. Однак критика тільки з одного боку не дає спокою, бо ж лишає за собою сумнів, чи немає у твоїх працях однобічного перекосу. Та ось Софія Грачова пише, що я надто вибілюю українців, а отже, додає того голосу з другого боку, котрого бракувало.

Я навіть міг би написати, що я просто вдячний п. Софії Грачовій за критику. Дарувавши при цьому надто прискіпливе й, на мою суб’єктивну думку, таки упереджене читання моїх текстів (особливо мене зачепила фраза: «Грицак, здається, приймає версію Ярослава Стецька», – хоча й тут я вдячний Авторці вже за одне те «здається»). Але є в її критиці певні моменти, які не дозволяють мені зняти частку «би». І залишити її повз увагою теж не можу, бо вона зачіпає надто поважні речі, щоби поблажливо махнути рукою. Тому мушу вступати в цю дискусію, хоча й не без жалю: розумію, що ми з п. Софією належимо радше до одного табору, і, що більше, підставово визнаю її рацію. Пані Грачова мені друг, та істина таки дорожча.

Найпарадоксальнішим і навіть кумедним у статті п. Софії Грачової для мене є те, що, засуджуючи історичну телеологію та етноцентризм, вона раз за разом демонструє і одне, і друге, сама того, мабуть, не помічаючи. Скажімо, вона звинувачує мене в тому, що уникаю терміна «етнічна чистка» щодо знищення польського населення на Волині. Якби п. Софія Грачова прочитала мене ще раз і уважніше, то побачила б, мабуть, що не замовчую цього терміна, а відкидаю його як апріорну наліпку. Волинську різню спричинило таке складне переплетення чинників – міжнародного, воєнного, соціяльного та ще чинника «малої» української громадянської війни, – що звести її тільки до етнічної ненависти (як це роблять патріотична українська та польська літератури) означало б для автоматичне й некритичне прийняття власне національної парадигми як єдиного можливого способу пояснення. Для аналогії наведу дискусію навколо українського голоду 1932–1933 років: було би спрощенням трактувати цю одну з найбільших людських трагедій у світовій історії як акт лишень етноциду. Відмова від терміна «етнічна чистка» у випадку з Волинською різнею для мене зовсім не означає заперечення української вини чи потреби вибачитися перед сусідами за велику історичну кривду. Ні, вина була, і то велика, й вибачатися за неї ніколи не буде ні замало, ні зачасто. Просто я вважаю, що є логіка історичного дослідження, котра вимагає наукової коректности у формулюванні питань і відповідей, та що ця логіка може і має бути автономною від суспільних дискусій. І смішно, і сумно, коли у своїх академічних писаннях намагаєшся вибитися з ґравітаційного поля національної парадигми, а твій cуспільний критик із найкращих міркувань тебе в неї назад заганяє.

Таку етноцентричність, як на мене, п. Софія Грачова демонструє, коли пише про українсько-польські дискусії навколо Волині як про боротьбу «стінки на стінку»: польська сторона, мовляв, звинувачувала, а українська сторона оборонялаcя. Насправді був зудар між групою, яка прагнула утримати й розвинути нормальний українсько-польський публічний діялог, і групою, котра ці стосунки та діялог мала на меті за всіляку ціну зірвати, користуючись зі зручної нагоди чергової річниці Волинської різні. І в одній, і в другій групі були й поляки, й українці. Вододіл проходив не вздовж національної лінії, а впоперек неї. Мені особисто позиція польського історика Ґжеґожа Мотики була набагато ближчою, аніж позиція українського історика Володимира Сергійчука.

Порівняння польської дискусії навколо Єдвабне й української навколо Волині вельми хибує як стосовно поінформованости шановної...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі