Ще трохи морального неспокою

Листопад 2000
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
55 переглядів

1.

Будь-які роздуми над сучасним польським фільмом неминуче вимагають співвіднесення з двома неусувними орієнтирами. Пожовтнева відлига 1956 року народила «польську школу кіно», а на порозі нового етапу історії, після 1976 року, постало «кіно морального неспокою».

Твори «школи», фільми Анджея Вайди «Попіл і алмаз», «Канал», «Льотна», Анджея Мунка «Eroika», «Зизооке щастя» розмірковували над сенсом історії, переглядали думки про національні святині, глибоко зачіпали польську громадську думку. Ті порахунки з минулим, із польським національним характером, з уявленнями й національними міфами, глибоко закоріненими у традиції, відкривали дискусію про сучасність.

Фільми кіно морального неспокою «Людина з мармуру» Анджея Вайди, «Охоронні кольори» Зануссі, «Водзірей» Фалька, «Аматор» Кєсльовського, «Провінційні актори» Аґнєшки Голланд зафіксували світ реального соціалізму за мить до його розпаду. І творці, і глядачі були тоді однаковою мірою переконані, що зображувати треба дійсність, бо правда важливіша за красу. Наростала криза – економічна, політична, та передовсім – моральна, й сувора естетика тих фільмів якнайкраще пасувала до суспільних сподівань серйозної розмови про це.

Ці дві традиції польського кіно постійно присутні в обговоренні його сучасної форми. У вісімдесятих роках вони були незаперечним авторитетом; у дев’яності роки їх не раз демонстративно відкидали. Це очевидний знак їхньої незвичайної життєздатності.

2.

Після перемоги «Солідарності» польське кіно опинилося на порозі великого зламу. Кінематографісти нарешті почали працювати в умовах свободи. Урвали багаторічне мовчання Єжи Кавалєрович, Войцех Єжи Гас, Вітольд Лєщинський. Використовуючи мить відносної політичної свободи, творці заходилися шукати нового стилю, нових сфер дослідження. Після суспільного вибуху 1980 року виявилися обмеження формули кіно морального неспокою. За першим відрухом вдалися до заборонених досі тем з історії ПНР. Войцех Марчевський у «Тремтінні», Єжи Домарадзький у «Великому бігу» зробили спробу описати механізми сталінського терору, як їх бачить звичайна людина. Кєсльовський у «Короткому робочому дні» першим торкнувся «радомської» теми (брутально придушеного силою міліції страйку робітників Радома і Урсуса, тракторного заводу під Варшавою; це сталося в червні 1976 року, після оголошеного урядом різкого підвищення цін).

У гарячковій атмосфері поставали фільми, які записували феномен часу «Солідарності». Анджей Вайда по гарячих слідах зареєстрував серпневі події в «Людині з заліза». У період солідарнісної ейфорії, наче всупереч загальному оптимізмові, Аґнєшка Голланд у «Самотній жінці» створила приголомшливий образ життя відкинутих і битих долею людей, які навіть за тих сприятливих умов не вміють знайти собі місця.

Зроблені тоді фільми увінчували течію кіно морального неспокою. Вони розвивали його найважливіші тематичні лінії, але вже були позбавлені дражливої тенденційності й дещо схематичної публіцистичності. Здійснився основний постулат кіно морального неспокою. Кіно часу «Солідарності», в умовах дуже пом’якшеної цензури, могло говорити правду.

3.

Запроваджений 13 грудня 1981 року військовий стан зупинив природний розвиток. Нова політична ситуація створила, кажучи словами кінокритика Єжи Ушинського, «фотогенічність простору», не бачену за всі повоєнні роки, але водночас рішуче забрала можливість її зафіксувати. В польському кіно – зрештою, як і в інших сферах мистецької діяльності – ці роки залишили про себе пам’ять як про час ніякості й мілкості думки. Частина режисерів, що активно працювали в сімдесятих роках, відступилася відтворної праці. На кілька літ полишили свою професію Войцех Марчевський і Едвард Жебровський, не брав діяльної участі в житті кіно Кшиштоф Зануссі. Анджей Вайда робив фільми за кордоном, сім років провела там Аґнєшка Голланд.

У глядачів початку вісімдесятих років могло скластися...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі