Щаслива Марлена Рахліна

Жовтень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
651 переглядів

Марлена Рахліна народилася в Лєнінграді в родині ідейних комуністів. 1937 року їх вигнали з партії, 1950-го – загнали в ҐУЛАҐ, звідки вони зуміли повернутися, але прожили вже недовго. Філологічний факультет Харківського університету, де Марлена Рахліна навчалася в 1944–1949 роках, звів її з Борісом Чичибабіним, Ларісою Боґораз, Юлієм Даніелем – на всю решту життя.

Вірші вона писала з дитинства. Але друкувати почала не одразу: тільки на зламі «відлиги» вийшло дві невеликі книжки. Потім – двадцять років заборони друкуватися, самвидав і публікації за кордоном: «Континент», «Русская мысль». Щоправда, її не заарештували, хоча вірш «Ведь что вытворяли» ледь до того не призвів:

Ведь что вытворяли! И кровь отворяли,

и смачно втыкали под ногти иглу...

Кого выдворяли, кого водворяли...

А мы всё сидим, как сидели, в углу.

Любезная жизнь! Ненаглядные чада!

Бесценные клетки! Родные гроши!

И нету искусства – и ладно, не надо!

И нету души – проживём без души!

И много нас, много, о Боже, как много,

как долго, как сладостно наше житьё!

И нет у нас Бога – не надо и Бога!

И нету любви – проживём без неё!

Пейзаж моей Родины неувядаем:

багровое знамя, да пламя, да дым,

а мы всё сидим, всё сидим, всё гадаем,

что завтра отнимут? А мы – отдадим!

Її життя набуло способу, що його влучно окреслив Міхаіл Хейфец:

«Вона – живий доказ, що можна було в наш час і в Радянському Союзі залишатися вільною людиною, і навіть на волі; треба було тільки зрозуміти, що держава тобі ворог, і годі сподіватися від неї доброчинств – квартири там, гонорарів тощо. Чого б то ворог мав тобі в чомусь помагати? Зате залишаєшся вільним – якщо переміг свої спокуси та слабини. Отак, переможницею, Марлена і прожила своє життя».

А впродовж наступних двадцяти років вийшло шість книжок її віршів, дві книжки перекладів із Василя Стуса і книжка мемуарів «Что было – видали...».

У внутрішньому світі Марлени Рахліної, у її поетичній екзистенції панують ясність, чистота, просвітленість, свобода, натхнення. Здатність так переживати буття, таким бачити світ – своєрідне диво. Саме життя сприймається як диво. І коли цей самий  світ жаданий і любий, «між тюрмою та війною», таке ставлення до нього – теж  диво.

Як поетку її винагороджено «якимсь вічним дитинством». В останні роки це виявлялося так: до неї нібито повернулася дитяча наївна певність, ясна, нічим не скаламучена віра, що весь світ створено на те, щоб обдарувати її всією повнотою радости й щастя, щоби сповнити її душу безмежною втіхою від почування причетности до дива існування, щоби прилучити її до світлого причастя з повної чаші буття.

«Я счастлива была» – Марлена Рахліна повторює ці слова не раз у різних варіянтах і в різних віршах – попри нелегке життя, тяжкі втрати, хвороби. Жодне з лих, якими доля почастувала покоління народжених у 20-ті, не оминуло Рахліну. Війна, що забрала життя друзів і близьких, репресії – батьки, найближчі друзі, один за одним, у різні роки. Рахліна підтримувала їх відверто – поїздками в табір (це в сорок шостому році!), листами, віршами, надрукованими за кордоном – усім єством. У її віршах багато горя, самотности, болю й навіть розпачу. Але поет веде діялог із жорсткою та жорстокою реальністю так, щоб не дати їй придушити себе, й не відмовляється від головного спрямування своєї поезії – щастя й радости. Здатність бути й почуватися щасливою, творити й утверджувати своє щастя, зберігати й плекати відчуття щастя не завдяки, а всупереч обставинам, справді, рідкісний дар.

Счастливая! И это несмотря,

наоборот скажу, благодаря

тому, что боль, точащая меня

(а без неё не проходило дня) –

она пребудет, и она продлится...

Тут сказано, може, про головне в її екзистенції останніх і не тільки останніх літ: суть не в тому, щоб не бачити, не...

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.