Шатокуа плюс бойова машина піхоти

Травень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
140 переглядів

Сучасна українська література загалом перебуває поза сферою дослідницьких інтересів нашого академічного літературознавства. Є ж бо класиків та несправедливо забутих, аби цю сферу наповнити. До того ж ця сучасна література... ет, скажемо прямо, сама винна: яка вона все-таки незручна, ота сучасна література, для осмислення! Ну як написати дисер про цю недавню смолоскипівську «творчу молодь» – про Андрусяка, скажімо, чи про Махна, Жадана?.. (Вони ще молоді, скажете ви, а молоді – всі герметичні й круті, от уже найдосвідченіший із них, сорокарічний, в останній своїй книжці позбувся нерозгаданих кодів, як шкідливої звички. Чекай, літ за десять вони, кожен на свій смак і нюх, стануть неокласиками чи неоромантиками й на широку ногу кожен із них увійде до шкільної програми. От зі старшими, особливо з шістдесятирічними (не-шістдесятниками), принаймні тими, що їх називають «Київською школою» – гірше: їм, невиправним, схоже, дорога прописана хіба до цієї самої КШ.) Ось і виходить так, що навіть ґрунтовні статті (де там монографії) про таких незручних (неприручених) авторів – велика рідкість. Та й кому це потрібно – держзамовлень нема, навіть на сякий-такий гонорар у найакадемічнішому журналі розраховувати нічого. Отож сучукрліт полишений на себе самого – друзі та недруги обмінюються дописами (добре, що не доносами) один на одного в таких собі та гірших літературних і не зовсім виданнях. У декого згодом набирається тих дописів на книжечку, і вже зовсім мало хто цим користається. Так наприкінці 90-х з’явилися збірочки Барана й Андрусяка, есеїстика Москальця, на початку нового тисячоліття – Гавриліва (тут лише кілька статтей присвячено сучукрліту), а восени позаминулого року – Бойченка й ІБТ. Минулого року Бойченкову книжку, як відомо, перевидано з доповненням у десять статтей. Можливо, когось не згадав. Кажуть, була така книжечка й у Слапчука, але бачити її, як і нещодавні поетичні збірки цього дуже цікавого автора, на жаль, не доводилося. Далі в цій статті мова піде про хронологічно останні з цього ряду релізи – «Шатокуа плюс» Олександра Бойченка й «Текст 90-х: герої та персонажі» Ігоря Бондаря-Терещенка.

Читачеві, що бодай спорадично заглядає на наближені до літературної критики шпальти періодики («Книжник-Review», «Дзеркало тижня», «Столичные новости», «Поступ» тощо), цих завзятих ворохобників літпроцесу представляти немає потреби, ще більшої слави удостоїлися їхні герої: Сократ, Забужко, ІБТ, Панург, Єшкілєв, Потебенько, Кучма... На жаль, дехто з цього ряду прославився не як літературний герой чи письменник, а за плоди власних зусиль на побудову громадянського суспільства й евроінтеґрацію, наслідком яких стало входження в ЄЕП, запровадження політичних репресій тощо, про що ми не говоритимемо. Скажу лише, що хоча вже пізно, однак цю незбалансованість (не подумайте, що між евроінтеґрацією та ЄЕП, я говорю про імідж літературний і нелітературний) треба виправляти, і то негайно. Чому б, наприклад, у школі на уроках рідної мови не дати старшокласникам завдання написати портрет глави держави? – коли естетична й політична свідомість будуть у єдності, то, може, й вибирати навчимося, аби по чістой случайності ракетчик не став по чістой случайності президентом. Нехай би відразу зайняв своє місце писарчука чи літературного персонажа в книжці ІБТ. А що ІБТ, як було сказано, популярніший, ніж його прототип, я переконався сам, захотівши придбати книжку Бондаря-Терещенка. Продавчиня книгарні видавництва, котре випустило у світ «Текст 90-х», сказала, що немає в них книжки такого, а коли я тицьнув пальцем, запевнила, що це не той автор, якого я просив, а ІБТ. От. І т[аке] б[уває]. Спільного ж між виокремленими з ряду письменниками-персонажами, чи героями, як ми їх необачно назвали, є те, що свою книжку видають ніби як не зовсім за свою або ж зовсім навпаки – хто як. Що ніяким чином не стосується Сашка Бойченка.

Бойченко не тільки говорить від свого імені, але й говорить прямо, просто (та не спрощено, без розмазування...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі