Рятуючи юдейську Україну

Листопад 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
1696 переглядів

Через чверть століття після завершення Холодної війни Европа постала перед моментом істини щодо Росії. Майже прямою ставкою у цьому випробуванні є Україна. Знову, як у часи нацизму та сталінізму, европейська периферія стала центром европейської історії. У лютому ми бачили кульмінаційний момент революції в Києві на головній площі, Майдані, трансльований наживо через YouTube. Ми бачили людей на вулицях, що опинялися лицем до лиця перед водометами, БТР-ами й снайперами. Це була революція, яка завдячувала свій успіх не лише дорослості новопосталого громадянського суспільства, але й готовності людей померти, протестуючи проти тиранії бандита. Її ж перемогу наприкінці лютого заледве вдалося відсвяткувати, як одразу розпочалося поступове захоплення спочатку Криму, а тепер Cхідної України, що його спонсорувала Росія.

Упродовж протестів на Майдані український президент Віктор Янукович говорив Заходові, що протестувальники є фашистами й антисемітами. Російський президент Владімір Путін тепер дотримується такої ж позиції. Це звинувачення сприймають усерйоз із огляду на українську темну історію погромів, а також колаборацію у вбивстві євреїв під час нацистської окупації. Але воно іґнорує думку євреїв, котрі якраз і брали участь у нещодавній революції.

Натан Хазін, український єврей із Одеси, має сан рабі. Він еміґрував до Ізраїлю і служив у Ізраїльських Збройних Силах. Потім він повернувся в Україну, цього разу до Києва. 

«Я ніколи не уявляв, — сказав він у нещодавньому інтерв’ю, — що я застосовуватиму свої бойові знання в тихому й мирному Києві». Спочатку він прийшов на Майдан як спостерігач сутичок між протестувальниками та силовиками Януковича. Потім він почав давати поради: ті, хто був на Майдані, могли побачити, що в Хазіна був досвід. Невдовзі він відповідав за декілька операцій. Він сказав: «Я усвідомив, що це моя війна». У перші дні він нічого не казав про те, що є євреєм. Потім, поступово, почав говорити про це людям. «Мене шокувала реакція. Люди називали мене “братом”. Усі».

Хазін був не один такий. Декілька ветеранів ізраїльської армії билися на Майдані, і одним із тих, кого вбили снайпери влади, був єврей, ветеран совєтської Червоної армії. Місцеві євреї сформували в Києві власний бойовий підрозділ, а місцеві євреї в Дніпропетровську нині організовують батальйони самооборони проти небезпечного російського вторгнення.

Хоч що може бути далі, Майдан репрезентує новий незвичайний розділ в історії українсько-єврейських узаємин. Цей новий розділ дуже здивував решту світу, яка забула про українських євреїв — дітей і онуків тих, хто вижив у Голокості, — як загалом забула й про Україну.

Україна була значно спокійніша й, звісно, набагато забутіша в липні 2002 року, коли Джефрі Вейдлінґер і ДовБер Керлер приїхали до Вінниці й знайшли Беллу Чіркову, що співала в жіночому хорі. Вбрана в червону повсякденну сукню в квіти та жовту селянську хустку, зав’язану під гострим підборіддям, Чіркова виглядала як персонаж із казки. Вона була найстаршою жінкою в хорі й найкращою танцюристкою. Вона ходила з паличкою, а танцювала без неї. Після короткого...

Про автора
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі