Розвилка. Російська імперська держава та русський націоналізм в історичній перспективі

Серпень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
146 переглядів

Як бути русським? Це, напозір дивакувате, запитання поставив Анджей де Лазарі, знаний польський дослідник і один із найкращих спеціялістів із русської інтелектуальної історії; 2009-го він також ужив його як заголовок статті. Але це запитання, зрештою, не таке вже й дивне. 2002 року де Лазарі влаштував у Москві конференцію про взаємне (не) сприйняття поляків та русських під назвою «Польская и русская душа: от Адама Мицкевича и Александра Пушкина до Чеслава Милоша и Александра Солженицына». Напередодні відкриття конференції йому зателефонували з посольства Польщі і зауважили, що назва є політично некоректною і ліпше замінити її на «Польская и российская душа». Де Лазарі не погодився, пояснивши, що, по-перше, у поважній дослідницькій літературі годі знайти згадки про «российскую душу», а подруге, що його не цікавлять упередження та стереотипи щодо поляків, властиві народам Кавказу чи Сибіру. Здається, його арґументи подіяли, і матеріяли конференції вийшли у книжці з первинною назвою.

Що історія з де Лазарі яскраво проілюструвала, то це відпочаткове тертя між поняттями «русський» і «російський», яке означає, що зв’язки між етнокультурним і політичним розумінням русськости дуже проблематичні. Це, звісно, саме те, з чого націоналізм – як ідеологія та політичний рух – постав у Европі й у цілому світі. Тридцять років тому Ернест Ґелнер запропонував нині дуже відоме означення націоналізму: це є «здебільшого політичний принцип, зіпертий на тому, що політична та національна одиниця мусять збігатися…». «Націоналістичний сентимент, – доводив Ґелнер, – це почуття роздратування від порушення такого принципу або відчуття задоволення від його реалізації. Націоналістичний рух – це той, що його живить такий сентимент». Інакше кажучи, націоналізм – це вимога національного самовизначення (теза, яку найкрасномовніше висвітлив Елі Кедурі), яке мало би привести до утворення національної держави.

Погляньмо тепер на російську історію через ґелнеріянську аналітичну призму. Протягом кількох століть у північно-східній Евразії існувала велика й потужна країна, яка називалася Московським царством, Російською імперією, Совєтським Союзом та Російською Федерацією. Це державне утворення замешкували люди, які називали себе «русськими» і серед яких завжди була чимала частка «інородців» – від більшости до трохи менше як половини населення в різні періоди. Проте «Росія» ніколи не була національною державою. Як, отже, розуміти, під цим оглядом, русський націоналізм? Чи не має хвилювати «русських» порушення підставового політичного принципу націоналізму? І, якщо ні, що тоді має значення для цієї загадкової русської непорушности?

Тлумачення русського націоналізму істотно різняться. Протягом минулих півтора століття масив західної популярної літератури та нечисленні дослідницькі розвідки зображували його як грізне, загрозливе, не надто привабливе явище. «Панівний медіяобраз русського націоналізму, – писав Джефрі Госкінґ, – це образ потужної й огидної сили, владного імперського режиму, породженого злісним шовінізмом і підігрітого антисемітизмом». Госкінґів колеґа та співвітчизник Роберт Сервіс погоджується і додає, що «націоналізм у Росії [часто] подають як прямолінійну, незмінну й незаперечну ідеологію російських правителів та їхніх підданців від предковічних часів».

Водночас існує діяметрально протилежний погляд. Імовірно, під впливом нових теорій нації та націоналізму, окремі дослідники схиляються до повного заперечення націоналізму як значущої сили в російській історії. Деякі коментатори стверджують, що історія русського націоналізму – це, беручи метафорично, таке собі «чекання на Ґодо»: як і про загадкового головного героя абсурдистського шедевру Семюела Бекета, про русський націоналізм багато говорять і безперестанно на нього очікують, а врешті він так і не прибуває. Русський націоналізм, доводять ці коментатори, ніколи не існував як масовий народний рух. Безсумнівно, могло йтися про незадоволення, фрустрацію, відчуття національного...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі