Розлучення по-червоному

Вересень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
313 переглядів

Степан Величенко, Імперіалізм і націоналізм по-червоному: українська марксистська критика російського комуністичного правління в Україні (1918–1925), Переклав з англійської Сергій Сєряков, наукові редактори Володимир Склокін, Сергій Сєряков, Львів: Видавництво УКУ, 2017, 360 с.

За іронічним збігом обставин книжка Степана Величенка про український націонал-комунізм «Painting Imperialism and Nationalism Red» побачила світ 2015 року — приблизно водночас із ухваленням так званих «декомунізаційних законів», із яких sensu stricto декомунізаційним був лиш один — «Про засудження комуністичного та націонал-соціялістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаґанди їхньої символіки». Наукові й мистецькі твори, на щастя, не потрапляли під дію того закону, тож Величенкову працю безперешкодно було перекладено українською мовою й опубліковано торік у видавництві Українського католицького університету.

Степан Величенко (Stephen Velychenko), відомий канадський дослідник-україніст, досить послідовно дотримується у своїх працях марксистських поглядів, що, однак, не робить його праці менш науковими чи, скажімо, необ’єктивними порівняно з працями колеґ-немарксистів. Наприкінці «Імперіялізму і націоналізму по-червоному» він розглядає суто гіпотетичну можливість того, що українськя ліві могли об’єднатися і здобути владу в 1917–1920 роках. Найімовірніше, визнає Величенко, вони встановили би партійну диктатуру і застосували би терор до населення, як це властиво комуністам у всіх країнах. Проте в незалежній комуністичній Україні

не сталося б масштабного напливу російських поселенців, а сфера публічної комунікації, економіка й освіта були б українсько-, а не російськомовними. <…> Без політично потужної русофілії неорадянських груп, які спираються на русифіковане міське населення і неасимільовану російську меншину, некомуністична Україна — подібно до своїх західних сусідів по колишньому радянському блоку — у 2004 р. цілком могла би бути в ЄС.

Чи це робить українську версію комунізму менш диктаторською і злочинною? Радше за все, ні. Подібно як польська, угорська чи юґославська версії комунізму в певні періоди мало чим відрізнялися від панівної совєтсько-сталінської, так і комуністична Україна за формальної чи навіть реальної незалежности цілком могла бути не менш тоталітарною і терористичною, ніж більшовицька Росія.

Проте партійно-тоталітарного гніту в такій Україні не доповнював би ще й колоніяльний гніт, ідеологічної індоктринації не супроводжувала би русифікація; репресій чи навіть екстермінації «класових ворогів» не доповнювало би масове переселення імперських колоністів до цієї країни, драматичний розлам між селом і містом мав би лише соціяльний, а не етнокультурний вимір і не символізував би безмірної переваги «передового» російськомовного світу над безнадійно відсталим україномовним. Людські кошти правління «своїх» комуністів могли бути цілком співмірні з коштами правління комуністів чужоземних. Проте соціяльно-структурні відмінності були істотні, а отже, й можливості подолання деформацій — тоталітарних в одному випадку і тоталітарних та колоніяльних у другому — виявилися б цілком іншими.

Величенкова книжка — аж ніяк не апологія українського націонал-комунізму, а радше проблематизація складного історичного явища, що не втискається у чорно-білу схему «декомунізаційних» (і подібних до них «національно-визвольних») законів; і водночас це нагадування про імперський характер російського комунізму, що його автор влучно окреслює (слідом за українськими марксистами) як «імперіялізм по-червоному». А понад те, це ще й переконливий арґумент на користь деколонізації, яка була би значно доречнішою у сьогоднішній Україні, ніж евфемістична «декомунізація». Адже реальна загроза для України — це «русский мир» та його метастази у головах наших співгромадян, а не давно вже покійна теорія «наукового комунізму» та його безнадійно...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі