«Ровер» у спогадах, або «Ровер» як метафора альтернативного проґресу

Вересень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
35
542 переглядів

Коли на Форумі видавців у Львові перед виїздом до Берліна я побачив книжку поезій Василя Махна «38 віршів про Нью-Йорк», то зацікавився нею, але прочитав аж згодом. Іще давніше, коли вже курсував інтернет-проєкт «Потяг 76», я прочитав у ньому деякі вірші цього поета. У пізніших текстах автор відійшов від верлібру і став формально ближчий до неточної та принагідної рими Антонича, вочевидь, скомпонованої під впливом пісенного фольклору. Зрозуміло, що поезією, яку читаєш, проймаєшся особистісно більше, ніж прозою, яку простіше переповісти. Перед мандрами поринати у ще одну захопливу подорож книжкою Махна було трохи суперечливо, і я прочитав її вже у Києві.

Поетичним збіркам не притаманне лінійне прочитання, до текстів повертаєшся декілька разів, випадково натрапляєш на один вірш, далі знаходиш той, що запам’ятався, читаєш його ще раз вкупі з новим віршем: така комбінація витворює контекст. Тематична, але аж ніяк не жанрова цілісність, унаочнена у новій збірці есеїв та поезій «Ровер», раніше вже траплялась у поєднанні поетичної збірки «Зимових листів» зі збіркою есеїв «Котилася торба».

Нова авторова есеїстика і поезія наближає читача до забутих культурних постатей та місць або ділиться особистими спогадами й враженнями від мегаполісів. Книжку написано не лише з часової дистанції, але й – у випадку України, Польщі, Франції – просторової, подекуди експериментально і зі стрімким сюжетом, а у віршах із неабиякою ритмічною мелодійністю; водночас два жанри доповнюються навзаєм тематично. Концептуально «ровер» — це метафора повернення в дитинство та на малу батьківщину, але загальноцивілізаційно — це метафора альтернативного проґресу.

Частина віршів — це спогади з дитинства, родинна історія, сентиментальна пам’ять, яку раніше великою мірою представляли українські прозаїки (Тарас Прохасько, Таня Малярчук, Софія Андрухович). Іще один різновид пам’яті — це сучасний культурний пласт, а також забуті культурні постаті переважно з міст Галичини (його лаконічно виражено у фразі «Історія пронизувала базарський простір з усіх століть, з усіх можливих кінців світу та з усіх імперій. Галичина перетривала саму себе»).

Документальні якості має передовсім таки поезія про сучасність, до якої належать вірші про подорожі й обрану нову батьківщину. Ретроспективна документальна пам’ять схильна до гіперболізування (у одному моєму вірші колись було сформульовано так: «ровер — це гіпербола») і до метонімії («знов без ключів — батьківщини — без друга»).

До віршів про минуле належить низка віршів як про багатонаціональні та багатокультурні міста Галичини або про їх вихідців, як, наприклад, змарґіналізованого боксера з Бучача, так і про Карла Францоза, німецького письменника, також вихідця з Чорткова. У цих віршах значною мірою використано традиційну метафорику, яка, змінена наче пастиш, є більш інтелектуально вибагливою і – через зв’язок із наївним мікрокосмосом дитини – веде до національного, а іноді буколічного. Герметизм має риси фольклорности (автор надає підкреслено символічного навантаження лісовим та свійським птахам, метеликам і ангелам, які, як він пояснює в есеї, присутні в нього здавна від російської поезії Срібного віку замість робітниць бавовняного комбінату). У вірші «Поромний ангел», немов у «Небі над Берліном» Віма Вендерса, маємо експериментальне схрещення двох дискурсів: урбаністичного та містичного.

Ритмічні вірші з розділу «bowery poetry club» або наскрізь документальні, або інтимні, або бурлескні. Зв’язок натуралізму та почуттів схожий на той, який подибуємо у Пабла Неруди. Поет згадує ровесників, дати, місця. Своєрідним обрамленням є дві частини вірша «Ровер», а також фраґменти есею «Ровером вздовж океану», що є найекспериментальнішим текстом. Він складається з окремих розділів, дуже близьких до щоденника. Загальною рамкою тут є топос Нью-Йорка, Брукліна та Стейт Айленда, а за інспірацію править вільний стиль Генрі Мілера. Гостросюжетні елементи має історія, що детально описує, як автор із сім’єю намагаються врятуватися від урагану Сенді 2012 року. Цей есей також тематично повторює першу половину книжки: чергується зі звісткою про смерть батька, поїздками вздовж океану на ровері («У дитинстві я не мав свого власного ровера. Виростав, навчившись на чужих, а тепер, майже у 50 років, їду вздовж океану») і, врешті-решт, містить автопоетичні роздуми про авторське право у документальному жанрі, що залишається за автором, і ставлення до жанру щоденника як до надто формального жанру («Я не люблю щоденників і ніколи не робив жодних нотаток. Переконаний був, що всі деталі й слова все одно не залишать мене і, що найважливіше, — я їх не забуду»).

Цикл «Паризькі вірші» — найромантичніший у книжці; його написано з позиції, яку Париж посідає у світовій літературі. Наступний за ним есей поєднує теперішню авторову подорож із топографією та почуттями у листуванні між Паулем Целяном та Інґеборґ Бахман. Подорож відбувається на шляху до Києва й Тернополя і стає виразним американський міт про Европу, який із перспективи з-за океану дає змогу узагальнити й український досвід. Звідси з’являється історія про давній лист і авторове юнацьке кохання.

Поетична сленґова мова попередньої збірки більшою мірою справляла враження флешбеку з 1990-х або того, що книжка була би добре зрозуміла поколінню моїх батьків, проте «Ровер» користується вже більшою мірою новою концептуальною мовою, збагаченою як діялектизмами або полонізмами з дитячих спогадів, що сигналізує вже назва книжки, так і деякими мовними реаліями «у перекладі», а якщо в ній і є сленґ, то він не впадає у вічі. Що стосується поезії, то такий мововжиток не суперечить зображуваному, метафорам і тропам. У прозі нова мова персонажів також космополітична, коли не можна сказати, до якої національности належать персонажі, або діялектична відповідно, коли дія відбувається в Україні (збірка оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов» іще краще унаочнює таку нову мову прози).

До всього відчутно дистанцію, з якою автор намагається впоратися задля порозуміння з читачем. Ось як він іронізує про спогади про себе у рідному місті:

 

— чим зайнятись в Тернополі?

— піти на читання Махна?

— що там вірші чи доповідь?

— а в окулярах на шнобелі,

що з Нью-Йорка пригнав?

 

Дистанція, територіяльна і часова, потрібна авторові для універсалізування приватних історій та великих наративів. До такого основного сучасного наративу в книжці належить і революція. У віршах, починаючи з першого, «розмови через скайп», задано емоційний тон, позначений не так безвихіддю, як співпереживанням або вболіванням на віддалі. Автор звертається передовсім до українців із труднощами осягнення подій, які природно має кожен сторонній іноземець, але виразно ідентифікує себе з Україною і говорить від імені її спільноти:

 

я — поет періодичної таблиці руїни

розбитого війська і втраченої землі

продірявленої як серце солдата — країни

яка схожа на невловиму пір’їну

яка колихається на стеблі.

 

Логічним здається перехід до псалмів, бо тема революції та війни вимагає від автора класицистичного й патетичного підходу, а цикл «Єрусалимські вірші» є сучасною інтерпретацією біблійних мотивів. Есей про Сербію і диктатуру також тематично послідовно підпасовано під структуру книжки, бо серби мали подібний досвід.

Серія видавництва «Крок», «ERGO», є новим форматом, і перша книжка у цій серії, «Ровер» Василя Махна, стилістично всебічно урізноманітнена, проте демонструє композиційну цілісність, у якій усі деталі добре збалансовано. Наче в доброму ровері, бо, як іронічно зауважує поет про поганий ровер:

 

колесо звісімковане й прокручуються педалі

їду Нью-Йорком — ну ось вам й деталі:

Нью-Йорк наближається до Чорткова.

 

Але з цієї іронії тільки один висновок: у погоні за лідером Махно майстерно використовує вітрову тінь світової літератури та власних спогадів.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.