Російські еміґранти і совєтський націоналізм

Листопад 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
622 переглядів

У передреволюційній Російській імперії, особливо впродовж двох останніх десятиліть її існування, точилися численні дискусії навколо національного питання. Втім, тоді мало хто міг передбачити, наскільки емоційно розбурханими, вибухонебезпечними, ба навіть кривавими можуть невдовзі стати міжнаціональні стосунки. Треба було побачити жорстокість Першої світової, дикунство громадянської війни в Росії, самозруйнування імперської держави та затятий націоналізм на її окраїнах, аби збагнути, що з поняттям «нація» треба поводитися якнайобережніше. Як писав російський еміґрант, професор Софійського університету Пьотр Біциллі, 

Існують ідеї та поняття, необачне маніпулювання якими може спричинювати не лише теоретичну плутанину, але й значно небезпечніші й сумніші явища. Поняття «нація» належить саме до таких понять.

(«Нація та народ», 1928)

То що було, з погляду освічених класів Імперії, найразючішою особливістю смути 1917-1918 років? Можливо, стрімкість руїни великої Імперії. «Русь зникла буквально за два дні. Щонайбільше – за три... Аж дивно, що вона стала уламками, шматками», – з гіркотою пише Васілій Розанов в «Апокаліпсисі нашого часу». «Finis Russiae» – тужно виголошує московський історик Юрій Ґотьє у своєму щоденнику, розпочатому влітку 1917 року:

Колишня Росія вже була розділена на Кавказ, казацькі землі, Україну та анархістський центр і, можливо, Сибір. Німці наполягали на відокремленні Литви від Курляндії. Росія вже не стояла на краю прірви, вона котилася в прірву: ми вже переступили той край.

То що ж спричинило національну катастрофу Росії? Ґотьє певен, що головною згубою стало «надзвичайно бридке явище» – «відсутність російського патріотизму взагалі й великоруського – зокрема»:

В Росії на той час існували всі види патріотизму – вірменський, грузинський, татарський, український, білоруський, ім’я їм – легіон. Бракувало лише загальноросійського патріотизму <...>. Місцевий, регіональний патріотизм, культивований у колишній Росії, – один із найзгубніших видів патріотизму. Він зруйнував багато слов’янських держав і нас він також зруйнує.

Персонажі відомого діялогу Сєрґея Булґакова «На бенкеті богів», що ввійшов до славнозвісної збірки «З глибини», обговорюють ту саму тему. Один з учасників діялогу, Громадський діяч, стверджує, що всі інородці завжди мали національну свідомість і агресивно боролися за самовизначення й автономію, тоді як росіяни не мали нічого – ані батьківщини, ані патріотизму, ані навіть почуття самозбереження. Дипломат відказує: «Народ наш до патріотизму та націоналізму ще не доріс, він знає тільки свою хату і своє село».

Георгій Фєдотов, історик, релігійний мислитель і блискучий політичний оглядач, також уважає причиною нещасть Росії саме слабкість національного почуття росіян. Протягом «Великої війни» російський народ не лише розгубив свої життєві сили й сумління та полишив боронити Росію, але, що трагічніше, «втратив розуміння самої ідеї, навіщо потрібно, щоб Росія існувала». Фєдотов щиро дивувався з такої постави своїх співвітчизників. У 1917 році росіяни не шкодували за втраченими Білоруссю, Україною чи Кавказом, «дозволивши всім, кому заманеться, прихопити й розділити їх», – писав він у своїй знаменитій статті «Чи існуватиме Росія». Росіяни, писав Фєдотов, не виробили нічого, що піднесло б їх над невиразною прихильністю до конкретної місцевости, й на час революції 1917 року були розпорошені на безліч селянських громад.

Отже, більшість вдумливих свідків революційного перевороту сходяться на тому, що головною причиною розпаду «історичної Росії» була виразна слабкість як імперської, так і національної російської ідентичности. Сьогоднішні науковці можуть підписатися під таким баченням. «Царська Росія спромоглася тільки побудувати державу і створити імперію; витворити в межах цієї імперії багатонаціональний “російський народ” їй не вдалося», – зауважує Роналд Сані1...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі