Різні способи бути українцем

Вересень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
72 переглядів

Вадим Скуратівський. Історія і культура. — Київ: Українсько-американське бюро захисту прав людини, 1996.

Іван Дзюба. Між культурою і політикою. — Київ: Сфера, 1998.

В інтелектуальному континуумі України заходить на нову, цілком оригінальну книжкову серію, пріо­ритетами котрої є тексти, пов’язані з історією, філософією і політикою культури. На кризовому тлі, створеному зустріччю двох різнонаповнених хронотопів постколоніалізму та демократії, поява збірників статей Вадима Скуратівського та Івана Дзюби (перших томів бібліотеки ки­ївського журналу «Дух і Літера») ба­читься тим більше насущною та об­надійливою, що до розмови залуча­ються автори, чиї індивідуальні, неподібні між собою постави впли­вали на становлення українського дискурсу свободи протягом останніх двадцяти-тридцяти років за умов, для вільного мислення більш ніж несприятливих. Досить згадати ре­зонанс, який здобула 1978 року стат­тя Вадима Скуратівського «Шевчен­ко в контексті світової літератури», що тепер відкриває його книжку — і всі ті збитки та приховані репресивні заходи, щедрою рукою системи об­валені на голову талановитого й без­таланного в тодішньому контексті автора. З того самого ковша ще 1965 року почастували й автора «Інтернаціоналізму чи русифікації?». Ці два «ліквідатори» тоталітарного випромінювання, їхні емблематичні, за висловом Івана Дзюби, «способи бути українцем» стали, в числі ін­ших, орієнтирами за умов історично-культурного повороту — а також чинниками цього повороту.

1.

Кожна з трьох частин «Історії і культури» Вадима Скуратівського має свою головнішу статтю, свого роду центр тяжіння, довкола якого обертається решта текстів. Так, ска­жімо, в першій частині ним є пов­ністю актуальна й сьогодні стаття «Шевченко в контексті світової лі­тератури». Попри невеличкий обсяг вона містить потужний енергійний і евристичний заряд, спонукаючи чи­тача принципово інакше сприймати давно, здавалось би, відомі феноме­ни, що їм якраз через їхню звичність збаналізоване, профанне сприйнят­тя колективної свідомості надало не­властивого забарвлення, а отже й значень (взяти хоча б травестійні переробки «Заповіту», що їх — на відміну від самого «Заповіту» — оби­ватель знає напам’ять зі шкільної ла­ви, або «шевченкопоклонство», роз­палюване молодою державою не гір­ше за «ленінопоклонство» старої, або новочасні спотворення доксографами «Киевских ведомостей» тон­ких психоаналітичних спостережень над амбівалентністю семантичної і символічної структури світогляду Лесі Українки чи того ж таки Шев­ченка).

«Що є мірою вселюдської величі Шевченка, в чому значення його творчості як однієї з найбільших ве­личин світової літератури?» — за­становляється дослідник над питан­ням, яке виводить нас за фантасмагоричні межі, категорично накрес­лювані колись радянським літерату­рознавством. Втім, питання це на­лежить — як питання про цінність — до проблем філософської антропо­логії, а не літературознавства. Саме як антрополог-історіософ і постає Скуратівський у більшості статей «Історії і культури», відверто заяв­ляючи, що він не історик, не науко­вець, маскуючись за майже довільно обраною персоною «людини з теат­ру». Він не історик. Він мислитель, який, стисло оглянувши весь цей «театр» Нового часу, резюмує: «Лі­тература була підмінена німотою мас.... Саме Шевченко вперше в іс­торії (і не літератури, а людства) по­рушив цю тисячолітню німоту, саме через нього вперше прохопилася словом, а не лише криком... “субстан­ція пекла”». Відтак, це вже була не література «про пекло», як у Данте, а саме пекло стало літературою, не­вимовне й неприйнятне — цінністю.

Оця зіркість до моментів пере­творення буденного, «пекельного», меншевартісного на потрібне, ба навіть обов’язкове, є однією з харак­терних, кажучи його ж таки словами, «основоположностей» творчого ба­чення Скуратівського; увага, скеро­вана на «другорядних» авторів і «маргінальні» явища, підсвічена рідкісною, дієвою ерудицією, вихоп­лює з нагромадження...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі