Рік утрат

Січень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
166 переглядів

2001 року ми сподівалися, що наступний 2002 рік стане для нашої країни роком змін, що матимемо кращі за попередні новий парламент і новий уряд, а дехто навіть вірив, що в новому році в нас буде новий президент, гідний своєї посади. Ми мали надію, що покращає економічна ситуація і стане вільніше писати й говорити, а також слухати, читати й дивитися, а наші журналісти не гинутимуть за нез’ясованих обставин... Але 2002 рік став роком утрачених надій та незреалізованих шансів. А ще – роком людських утрат. Були смерті «звичайні» та звичні, сухі цифри статистики: за рік українців знову стало менше на кількасот тисяч. Були смерті гучніші, проте так само звичні: численні жертви традиційних аварій на шахтах, а також смерті видовищні, хоча це й звучить цинічно. Кадри загибелі глядачів Скнилівського авіяшоу після кількаразового повторення викликали вже не шок, а лише політичні дискусії... Трагічну крапку поставила в 2002 році загибель українського «АН-140» в Ірані.

Та головною подією проминулого року все-таки були парламентські вибори. 31 березня українці прийшли – або, через страшенні черги, а також гарну весняну погоду – не прийшли на виборчі дільниці. Але перед тим усі ми стали свідками величних битв, дрібних сутичок, вилазок у тил ворога та диверсій, що розгорталися на екранах наших телевізорів.

Як на мене, то справжньою політтехнологічною знахідкою було передвиборне турне Віктора Ющенка, – хоча за кількістю помилок і прорахунків «Наша Україна» також незаперечний лідер. Грамотністю відзначилася кампанія Юлії Тимошенко, а раціональним використанням дуже обмежених ресурсів – кампанія соціялістів. А ще запам’яталися багатоходовими комбінаціями есдеки, хоча їхню віртуозність оцінено лише у дуже вузькому колі, натомість зловживання підконтрольними телеканалами викликало алергію не тільки на СДПУ(о), а й на соціял-демократію загалом.

Дуже дотепні люди працювали також і в багатьох мажоритарних округах. Наприклад, дружині одного київського кандидата-мажоритарника під виглядом «документів із ЦВК» вручили коробку з гнилою рибою, а виборцям іншого кандидата від його імені пропонували укласти угоди про... видалення одного з парних органів (нирки, сітківки ока, легені) та донорство сперми. До речі, кандидат, проти якого ці прийоми застосовували, все-таки переміг – як і, всупереч численним перешкодам з боку влади, перемогли «Наша Україна», Блок Юлії Тимошенко та Соціялістична партія.

Коли з’ясувалося, що опозиціонери набрали разом понад 60% голосів, а ті, хто робили ставку на повище описані технології, – мінімум, або ж узагалі не подолали чотиривідсоткового бар’єра, політологи одностайно заявили: прийоми маніпуляції виборцями в Україні вже не спрацьовують. І хай то передчасне судження, але те, що маніпулятивні технології, принаймні цього разу, перемоги не забезпечили, враховуватимуть усі учасники майбутніх виборів.

Друга важлива тенденція, яку показали результати виборів – різке падіння популярности комуністів. Уперше в українській історії вони не були першими. І, за прогнозами політологів, цю втратили можливість вони назавжди.

Висновок третій: парламентські вибори 2002 року – найменш ідеологічні за всю історію України. Цього разу вибирали не між «лівими» та «державниками», а між «опозиціонерами» та «кучмістами»; опозиційні партії та блоки, полярні за ідеологією, вперше не тільки не поборювали одна одну, а й часто (хоч і не завжди вміло) домовлялися про спільних кандидатів в округах і спільно виступали проти так само ідеологічно строкатих пропрезидентських сил. І вже нікого не дивувало, що соціял-демократи йдуть на вибори під правими гаслами, а чільні місця у списку захисників природи, «зелених», посідають керівники нафтових компаній.

А ще ці вибори були найцинічнішими в історії України – за застосуванням «адміністративного ресурсу», за брутальністю боротьби проти конкурентів, за масштабами маніпуляції громадською думкою. Про все це багато говорили й писали. Менше нагадували опозиції,...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі