Реєстр побутового патріотизму

Березень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
137 переглядів

Книжки, що обговорюються в цій статті:

Роман Ковалюк, Український студентський рух на Західних землях XIX–XX ст., Львів: Інститут українознавства, 2001.

Василь Марчук, Українська Греко-Католицька Церква: Історичний нарис, Івано-Франківськ: Плай, 2001.

Андрій Палій – будівничий та керманич «Маслосоюзу», Тернопіль: Економічна думка, 2001.

Петро Потічний, Павлокома, 1441–1945: Історія села, Торонто, Онтаріо і Львів, 2001.

Борис Савчук, Жіноцтво в суспільному житті Західної України (остання третина XIX ст. – 1939), Івано-Франківськ: Лілея, 1998.

Борис Савчук, Корчма: Алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні у XIX – 30-х роках XX ст., Івано-Франківськ: Лілея, 2001.

 

Книжки, про які тут ітиметься, не описують поодиноких подій; це також не хроніка важливих дат, – вони радше, у своїй сукупності, відтворюють підґрунтя, яке живило так званий «український націоналізм» XIX і XX століть. Свідомо беру «націоналізм» у лапки, бо дискусії, що вряди-годи виникають в українській пресі, виказують глибоке нерозуміння цього явища в його історичному контексті. Навіть високошановані мислителі, схоже, оцінюють цей феномен з позицій великодержавних ідеологів, які пильно додивляються до націоналізму меншин і закривають очі на власний «націоналізм» як на скрайній рух, не вартий, мовляв, такої скрупульозної уваги. Згідно з цим загальноприйнятим і представленим у надто спрощеній артикуляції поглядом, націоналізм притаманний бездержавним народам: держави, натомість, мають патріотів, і лише подекуди – марґінальні націоналістичні рухи.

Тимчасом націоналізм серед української інтеліґенції минулих двох століть рідко переступав рамці повсякденного патріотизму. Він був такою собі звичною прикметою, як-от правдомовність чи ощадність – про що тут говорити? Отож теми, що їм присвячено книжки, які ми тут розглянемо, аж ніяк не збуджують загального інтересу. Навіть «Корчма», натякаючи назвою на якийсь водевіль чи кабаре, насправді розглядає боротьбу з алкоголізмом.

Отже, обговорюємо солідні книжки, присвячені солідним мешканцям солідних західних земель України. Тобто de jure ці території  були в різні періоди підпорядковані різним державам, одначе справи, про які тут іде мова, були суто українські. Хоча ці землі можна справедливо вважати узбіччям, про жодну марґінальність, межовість, нестійкість (географічну чи метафізичну) у цих працях немає згадки. Йдеться про чітко окреслені місця, періоди, рухи. Розвідки об’єднані однаковим підходом, «галицькою» темою та спільним підложжям – змаганням за свої права, за свій націоналізм. Без того змагання неможливо зрозуміти життя західних українців, воно просякає всі аспекти громадського та особистого життя.

У жодному з обговорюваних досліджень не зауважено розриву між повсякденною працею їхніх «героїв» – хай то буде влаштування кооперативів, дитячих садочків, притулків для селянських дітей у місті, курсів шиття чи таємних лекцій із філософії – та описами тої праці. У спогадах, листах, історичних і літературних дослідженнях уся ця діяльність підпадає під рубрику «для добра народу». А згодом, в урочистих випадках, – «за Україну». Всі сходини, віча, демонстрації, писання протоколів, організація таборів молоді, просвітянські гуртки, навіть релігійні свята були свідомим патріотизмом українців.

Візьмімо для порівняння біографію Станіслава Уляма, одного з батьків американської атомної бомби, а заразом і «дідуся» комп’ютерних «чіпів». Улям теж ріс і формувався на тих самих «західних землях України», він теж галичанин – ґаліценіянер. Але Улям не змагався за свої права, і це вирізняє його з того середовища, що ввійшло в історію як «галицьке». Єврейське походження не відчужувало Уляма від довкілля, – навпаки, давало можливість глибше збагнути належність до підложжя єврейської духовости (без пересадного ритуалізму). Водночас єврейство, зокрема заможність батька, сприяло його...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі