Реабілітація романтизму

Вересень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
86 переглядів

Тетяна Бовсунівська. Феномен українського романтизму. Ч.1. — Київ: 1997.

Романтизм об’єктивно є явищем складним, багатогранним, широким. Тому як теоретична і як історико-літературна проблема він завжди привертав пильну увагу, спокушав уми сильні й блискучі. Радянському літературознавству він завдав вели­кого клопоту: в намаганні прибор­кати, «приручити» цю напрочуд не­покірну стихію то умовлялися, що соцреалізм — це синтез реалізму та романтизму, то доходили висновку, що реалізм і романтизм є два різні типи творчості, які, проте, взаємоді­ють між собою як перетворювальне й відтворювальне начала. В кожного визначного поета-романтика належало шукати й підкреслювати тен­денції переборювання романтизму на користь реалізму, — аж поки вияв­лялося, що, звичайно ж, він пряму­вав саме в цей бік, і навіть вельми успішно. Дурнички про романтизм прогресивний та реакційний, актив­ний і пасивний якось навіть не хо­четься й згадувати.

Проте зусилля окремих учених, які спиралися на незаперечні авто­ритети (від Геґеля до Бєлінського), вже на початок 70-х років уможли­вили страшну єресь: говорити вго­лос, що підвалиною романтичного мистецтва є християнство з його зо­середженістю на внутрішньому світі особистості, напруженістю духовно­го життя й акцентованістю неусвідомленого та позасвідомого. А за­тим іще одну: відзначати різку не­подібність національних різновидів романтизму, виразну етнічну своє­рідність кожного. Одначе це вільно­думство починалося за Хутором Ми­хайлівським (а як рухатися звідти, то, навпаки, за ним закінчувалося). Бо одна річ — помітити визначальну роль «сакрального» та «національ­ного» первнів у романтизмі взагалі, і зовсім інша — в українському ро­мантизмі. Поява роботи Тетяни Бов­сунівської особливо відрадна саме з огляду на цю «історично зумовлену» занедбаність теми: відколи вийшли праці Агапія Шамрая, про україн­ський романтизм майже не писали. Якось не знаходилося охочих заходитися коло серйозної теми, наперед знаючи про потребу максимально ухилитися принаймні від двох її найважливіших складників. Праці Теофіла Комаринця та Євгена Нахліка — чи не єдині винятки.

В неординарній, талановитій книжці Бовсунівської особливо ім­понує скромність і висока професій­на гідність, які я бачу в самому під­ході до питання, у визначенні зав­дань. Із тим багажем, із тією обіз­наністю, яку засвідчила авторка — не мати спокуси «проскочити» почат­кову каталогізацію та ідентифікацію досліджуваного явища, які в певно­му сенсі є чищенням Авгієвих ста­єнь, аби вийти одразу на проблеми наступні, вдячніші, а отже й легші — для цього справді треба над усе любити саму тему, справу й мислити категоріями абсолютними. Років зо два тому у зв’язку з працями Тамари Гундорової про український модер­нізм я говорила про народження в таких роботах нових наукових стра­тегій і про те «надолуження» в роз­витку всієї наукової дисципліни, що відбувається при цьому. Радію з того, що нині можу це повторити — за всієї відмінності й теми, й дослід­ницьких методик, і авторських осо­бистостей.

Отже, підхід до питання та проб­лемне коло в монографії Тетяни Бовсунівської вимагали верифікації всього попереднього набутку й охоп­лення явища романтизму в макси­мальному його обсязі. Звідси, оче­видно, і дискусійність окремих по­ложень, і недостатня деталізованість окремих місць, арґументованість окремих пропозицій, але звідси й те, що ця робота — справді подія в на­шому літературознавстві: її еврис­тичність, актуальність і новизна — реальні й дуже значні.

Те «відновлення природних па­раметрів функціонування роман­тизму», яке поставила собі за мету Бовсунівська, реально вимагало, по-перше, подолати страхітливі викрив­лення й застарілі інерційні схеми, по-друге, віднайти відповідні мето­дики, по-третє, освоїти, цілісно ос­мислити й запровадити в науковий обіг величезний матеріал, який ви­магав міждисциплінарного підходу (оскільки твори розглядаються в системі філософських та естетичних кореляцій). Запропоновану інтер­претацію...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі