Рамки пострадянської демодернізації

Вересень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
5393 переглядів

Інтереси пострадянських владних еліт і чинних лідерів потребують витворення сталої ефективної системи підтримки влади одне одного і тих культурно-політичних демодернізаційних засад, що леґітимізують цю владу. Формальним міждержавним оформленням цих інтересів є Митний союз. 1 Упродовж останніх двох десятиліть владні еліти пострадянських країн не раз застосовували слово «модернізація» для йменування своїх стратегій національного розвитку. За часів прем’єрств Єґора Ґайдара та Леоніда Кучми модернізація була ще цілком реалістичною програмою російських та українських технократів. Реалістичности цим планам надавало те, що вони спиралися на вірування й очікування розколотого радянського суспільства, де все ще сильними були модернізаційні цінності Перебудови. Та чим далі відривалися нові народи від пізньої радянської ситуації, тим менше поваги мали до емансипаційних цінностей Модерну.

По двадцятьох роках, на схилку президентства Дмітрія Мєдвєдєва та на початках президентства Віктора Януковича слово «модернізація» у мовленні політиків уже перетворилося на магічну формулу невиконуваних планів соціяльно-економічного реформування. Дмітрій Мєдвєдєв закликав росіян до модернізації у 2009 році. Він визначив п’ять пріоритетів реформ, загальну мету яких окреслив у статті-звер- ненні до народу «Росіє, вперед»: Упродовж наступних найближчих десятиліть Росія має стати країною, добробут якої забезпечено не так надрами, як інтелектуальними ресурсами: «розумною» економікою, яка створює унікальні знання, експортом найновіших технологій та продуктів інноваційної діяльности.

Аби довести, що ці плани – не маніловщина, ідеологи модернізації Дмитра Мєдвєдєва збиралися побудувати модерну утопію в окремій зоні: витворити у Сколкові не тільки комплекс передових науково-технічних закладів, але й справедливий суд і некорумповану місцеву владу. Проте модернізатори з команди Мєдвєдєва були свідомі й наявности значущих перешкод. В одному з виступів тодішнього російського президента є таке визнання: Модернізація вимагатиме від російського суспільства рішучости в подоланні традиційних соціяльних моделей, зокрема й у рішучій відмові від радянського минулого, економічна модель якого давно є непрацездатною (але при цьому в ній мислять та існують як значна частина населення, так і певні інститути). У парадоксальний спосіб пострадянські модернізаційні проєкти мали подолати радянський спадок, аби стати ефективними, однак при цьому втрачали рештки перебудовної тяглости і її модернізаційних цінностей. Мєдвєдєвська модернізація завершилася ганебною «рокировочкою» і настанням путінської реакції. Натомість оптимізм команди Віктора Януковича, породжений перемогою у виборах 2010 року, надихав на мрії про необмежену модернізацію. І тепер тест президентського послання до Верховної Ради «Модернізація України – наш стратегічний вибір» сповнює моє ліберальне серце романтичною тугою за нездійсненним. А такі рядки і поготів нервують: ... зволікання з назрілими модернізаційними змінами, кризові політичні процеси та глибоке соціяль- не розшарування гальмували роз- виток України, підривали її суверенітет, відкидали країну на узбіччя світового проґресу. Група інтелектуалів під проводом Єрмолаєва артикулювала – як з’ясувалося, намарно – місію невиконаних Януковичевих реформ: Пошук власної моделі розвитку – це передусім намагання визначити оптимальний шлях побудови сучасної, конкурентоспроможної, привабливої для життя країни. У кожної держави буде своє бачення і своя модель поступу, але, незважаючи на розмаїття підходів, сьогодні можна виокремити основні складники національного успіху. Безперервна модернізація та інноваційність – такою має бути універсальна формула не тільки політичного й економічного, а й соціяльного, культурного, гуманітарного розвитку.

Сторінки4

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі