Пришестя дискурсу

Вересень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
160 переглядів

Публікації, що обговорюються в цій статті:

Женщины и визуальные знаки. Ред. Анна Альчук. – Москва: Идея-Пресс, 2000.

Интервью с Надеждой Ажгихиной.

Елена Гощило. «Новые члены (members) и органы: политика порнографии».

Сергей Кузнецов. «Алиса в стране виртуальных чудес».

Алексей Юрчак. «Следами женского образа».

Ї, 2000, № 17.

Еріка Джонґ. «Дванадцять хибних уявлень, які притаманні жінкам».

Лора Малві. «Візуальна насолода і наративний фільм».

Ґендер і культура. Упорядники Віра Агеєва, Світлана Оксамитна. – Київ: Факт, 2001.

Світлана Шліпченко. «Ґендер: погляд з архітектурної перспективи».

Наталія Чухим. «Проблеми і перспективи феміністичної теорії».

Марина Романець. «Біль, бажання і відраза: морфологія плоті у прозі Забужко, Іздрика і Покальчука».

Оксана Забужко. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х. – Київ: Факт, 1999.

Ніла Зборовська. Пришестя вічності. – Київ: Факт, 2000.

 

Здоровий глузд підказує нам, що «фемінізм» і «феміністський дискурс» – речі якщо не тотожні, то, принаймні, між ними існує зв’язок, як-от існує він між певною спільнотою та її мовою – національною чи, скажімо, професійною. Чому б і феміністкам не користуватися якоюсь особливою «феміністською» мовою?.. Але саме тут покладатися на здоровий глузд було б надто небезпечно. Бо насправді зв’язок цих двох явищ аж ніяк не очевидний. Тому тексти, про які йтиметься далі, розглядаються у цій статті тільки як приклади певної дискурсивної технології, тобто у прагматичному аспекті, інструментально та безвідносно до їхнього «змісту», «семантики» чи «ідеології».

1.

Насамперед переконаємося, що феміністський дискурс не можна ототожнювати з фемінізмом у традиційному розумінні, себто із суспільно-політичним рухом жіноцтва за подолання юридичної та економічної дискримінації, соціальне звільнення та рівноправ’я. Цей рух виник на Заході, розвинувся на засадах європейської соціал-демократії й завжди спирався на уявлення про всебічну рівність жіночої та чоловічої статей і про однакову важливість (рівноцінність) жіночих і чоловічих вартостей. Нині цей соціал-демократичний за генезою фемінізм існує в численних відмінах, але всі вони головною своєю метою вважають розвиток індивідуальних здібностей жінок у різних сферах суспільно-культурної практики – інтелектуальній, творчій, громадській, економічній тощо, і дотримуються здебільшого правових, правозахисних і реформістських методів. Звісно, такий фемінізм зміг причарувати жіночу спільноту в усьому світі. Яка ж бо жінка – життєдайниця за своєю природою – не мріє про краще існування не лише для себе та близьких людей своєї статі, але й для чоловіків, без яких неможливий ані суспільний поступ, ані продовження людського роду. Тож справжніми осередками феміністичного руку в Україні є створені за останні роки понад триста громадських жіночих угруповань (Спілка жінок України, Жіноча громада, Союз українок, Жіноче об’єднання ім. Олени Теліги та інші). В Росії найавторитетнішою з жіночих організацій, що викопують цю роль, є Комітет солдатських матерів. Саме такі об’єднання в нових історичних умовах перейняли від феміністок минулого естафету леґітимної боротьби за конкретні інтереси жіноцтва (як-от зарахування періоду вагітності та догляду за дитиною до трудового стажу або за припинення випуску порнографічних видань тощо).

Оце і є справжній традиційний фемінізм. Втім, його речниці розмовляють спільною з усіма нами мовою, хіба що в ній переважає правозахисна лексика (досить лише переглянути програмні документи, відозви або методичну літературу, що публікують феміністичні організації). Переважна більшість учасниць цього руху, напевно, і не чула про якийсь там «феміністський дискурс». Мало того, навряд чи їм відомо про...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі