Пригоди євразійського принципу

Серпень 1997
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
109 переглядів

Василь Кремінь, Дмитро Табачник, Василь Ткаченко. Україна: альтернативи поступу. Критика історичного досвіду. – Київ: Arc-Ukraine, 1996.

Маємо те, що маємо: як у «старі добрі часи» самвидаву, книжка, серед авторів якої колишній глава президентської адміністрації і два її нинішні відповідальні працівники, переходить з рук у руки у вигляді ксерокопій. Існує серед книжок, що виходять друком в Україні, специфічний і рідкісний різновид: книжки-невидимки, які, попри свій чималенький наклад, не потрапляють до широкого кола читачів, не прикрашають собою полиці книгарень, а становляться відомими внаслідок щасливого випадку. Щасливець дає почитати її своїм надійно перевіреним друзям; з книжки, як у часи самвидаву, знімаються ксерокопії, і вона все одно стає фактом суспільного життя. Принаймні, в інтелектуальному колі.

Цікаво, що серед таких книжок – уже друга за останні два роки монографія, написана за участю ексглави президентської адміністрації доктора історичних наук професора Дмитра Табачника. Якщо перша «книжка-невидимка» «Україна на порозі ХХІ століття» була написана Табачником разом із політологом Дмитром Видріним 1995 року, то нова, про яку далі йтиметься, – спільно з доктором історичних наук Василем Ткаченком і доктором філософських наук Василем Кременем. Назва грубезного тому, видрукованого українською фірмою ARC-UKRAINE y Словаччині накладом 15 тисяч примірників, вельми зобов’язуюча: «Україна: альтернативи поступу. Критика історичного досвіду». І зміст інтригуючий досить поглянути на назви деяких розділів: «Витоки імперського мислення», «Потенціал національного відродження», «Отаманщина», «Феномен більшовизму», «Плата за незалежність», «Політична стратегія України» і так далі.

Чи є шанси, що широка читацька аудиторія ознайомиться з книжкою трьох авторів? Дуже малі, враховуючи лиху долю попередньої книжки Д. Табачника. Тому спробуємо ознайомити загал бодай з деякими філософськими, політологічними й історіографічними проблемами, поставленими у майже 800-сторінковому томі. Для любителів філософії: методологія, на якій ґрунтується книжка, являє собою вельми специфічне поєднання історичного матеріалізму Карла Маркса, філософії історії Арнольда Джозефа Тойнбі та теоретичної соціології Макса Вебера – мислителів, знаних у всьому світі. Такий ідейний конгломерат мав наслідком поєднання марксистського формаційного та класового підходу з тойнбіанським цивілізаційним, де цивілізації розвиваються за схемою «виклик-відповідь», і з веберіанським аналізом відносин влади і трудової етики. Результат вийшов вельми суперечливим і дискусійним.

Автори, як заведено в дослідженнях про українські проблеми, починають з Росії. Вони доводять євразійський характер цієї країни, глибинність і кореневість общинного ладу в ній, відтак сильну колективістську традицію, яка заважала і заважає виживанню західних ліберальних ідей на російському ґрунті. Висновок простий: не треба лізти з вашою Європою у каш східнослов’янський город.

Навіть історія ХХ століття дає багато прикладів того, що виходить, коли ті чи інші країни, які перебували на добуржуазній стадії розвитку, запозичували основні конституційні положення з основних документів США та держав Західної Європи. Наслідки таких нововведень, як правило, були трагічні. Згадаймо хоча б численні латиноамериканські країни, держави Африки і Азії. Рано чи пізно неадекватність запозичених форм демократичного управління і традицій національної культури призводила до суспільного хаосу. Врешті-решт, соціальна організація суспільства встановлювалася воєнними паралельними структурами влади або компенсувалася мафіозними тіньовими структурами, що базувалися на примітивному насиллі. В результаті демократія перетворювалася на свою протилежність жорстку військову диктатуру. Аналогічні процеси відбуваються і в ареалі колишнього СРСР, наочно демонструючи відому тезу, що історичний досвід політиками, як правило, ігнорується.

Розуміння євразійськості як не просто...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі