Приборкування диких олігархів

Вересень 2000
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
70 переглядів

Сергій Грабовський. XX століття та українська людина. Виклики і відповіді. – Київ: Генеза, 2000.

1.

Можна, звичайно, скільки завгодно дискутувати з приводу того, що ж таки сталося з Україною в цьому столітті та за останні роки, – але глибинні причини колапсування української дійсності, можливо, полягають у тому, що мрію про незалежну українську державу почали втілювати ті, хто по суті з Україною (не в етнічному, а в культурному розумінні) ніколи не мав і не має нічого спільного. Розбудовуючи державу під свої власні меркантильні потреби, вони спромоглися за неповні десять років панування над великою європейською країною довести її до економічної та моральної руїни. Схоже, українська мрія захлинулася в потоках політичного лицемірства правлячої квазіеліти. Відчаливши 1991 року від комуністичного берега, ми досі так нікуди й не припливли.

Шлях, яким прямує сьогодні Україна, почасти визначила спільна пострадянська доля, однак дедалі виразнішими стають і суто українські особливості. Вже очевидно, що Україні ні до чого участь на паях зі своєю близькою сусідкою в її спробах побудувати нову імперію. На щастя, нема з чого будувати і власну імперію. Не зможемо ми повторити й шляху сонячного Кавказу та колишніх південних республік «єдиного й непорушного». Ані, на жаль, і шляху країн Прибалтики – не той кураж.

Витоки сьогоднішніх процесів в Україні, соціальних і економічних, – у недавньому минулому. Нині спостерігаємо лише черговий відтинок суттєвих, проте й досі не завершених змін, названих кільканадцять років тому «перебудовою».

На самому її початку було модно мріяти вголос про «соціалізм із людським обличчям». На шляху до світлого ідеалу – звичного суспільного ладу, але з лицем, у котре не страшно глянути, – якось непомітно змінився напрям руху. Несміливі вигуки окремих громадян, що помітили зміну курсу, заглушив хрускіт «зелені» в кишенях наближених до керівної годівнички і хрускіт зламаних доль тих, хто не встиг вчасно виплигнути з-під коліс Історії.

В результаті боротьба пішла (і йде успішно донині) не з поганим «обличчям» суспільного устрою, котрим був, по суті, специфічно облаштований механізм держави, а з його абстрактною назвою. Зметено було саме ті компоненти державного механізму, котрі заважали особистим інтересам можновладців.

Україна переживає відтинок часу, прикметний, серед іншого, існуванням специфічного соціального явища та суспільного прошарку: олігархів. Політичне препарування вибудуваної в Україні олігархічної системи лише одна з багатьох тем, яким присвятив свою нову книжку філософ Сергій Грабовський. Детальне обговорення його монографії потребує більших обсягів, тому присвятимо свою увагу тільки її третьому розділові: «Україна олігархічна».

2.

Олігархічна система, стверджує автор, для правлячих посткомуністичних еліт є надзвичайно вигідною. Як і несамовитий податковий тиск, котрий дає змогу владній групі позбуватися конкурентів, надаючи лише «своїм», себто наближеним до влади «бізнесменам», найрізноманітніші податкові та інші пільги. А що капітал за таких умов, провадить далі автор, іде в тінь, то «виникає ідеальна можливість “притиснути” будь-кого: від бабці на вулиці, яка продає кріп чи картоплю, звичайно, не сплачуючи за це податку, до великих бізнесменів із їхніми “мерседесами” й розкішними офісами. Сталінську систему кругової поруки кров’ю замістила новітня система кругової поруки кримінальними вчинками».

Олігархізм, хоч би як заперечували самий факт його існування в Україні запопадливі «іміджмейкери», є і діагнозом, і долею. Особи з указаним діагнозом належать до групи ризику. Відстріл представників цієї групи, але з легкою формою захворювання, котрий відбувається за вельми нечітким графіком, став уже традицією. Останні роки започаткували ще одну традицію, тепер уже для осіб із серйозними симптомами цього престижного захворювання. На них іде справжнє юридичне...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі