Провісник антисоціалізму

Січень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
34 переглядів

Економічна діяльність неможлива без економічного розрахунку. Оскільки в соціалістичній економіці такого розрахунку не існує, провадити підприємницьку діяльність у звичайному розумінні цього слова в такій економіці неможливо. Ухвалювати раціональні рішення в такій економіці можна лише щодо незначних і неважливих справ. Продукція не може бути «свідомо» економічною за відсутності критеріїв раціональності.

Протягом певного часу [після запровадження соціалістичного устрою] накопичена роками традиція [...] продовжує захищати мистецтво управління економікою від цілковитого занепаду. Старі форми поведінки зберігаються, не тому, що вони є раціональними, а радше через те, що їх утверджено традицією. За деякий час [...] надходить загальний занепад «економічного мислення». [...]

В соціалістичній економіці можуть існувати тисячі підприємств, проте лише незначна кількість таких підприємств може виробляти корисні товари. Більшість здійснює виробництво інвестиційних товарів і так званих субпродуктів. [...] Керівництво таких підприємств не має можливостей отримувати підтвердження того, чи їхня продукція насправді потрібна. Окрім того, неможливо вирішити, який із потенційних виробничих процесів дає найкращі результати, тобто забезпечує виробництво зазначених товарів із найнижчими витратами. [...]

За системи, яка спирається па приватну власність на засоби виробництва, вартісна шкала визначається результатами діяльності всіх самостійних членів суспільства. Кожний суб’єкт відіграє подвійну роль: виробника і споживача. Як споживач він визначає рівень корисності споживчих товарів, а як виробник обирає найефективніші засоби виробництва на отримання найкращої продукції. [...] Взаємозалежність цих двох процесів ґарантує дотримання економічних принципів як у сфері споживання, так і виробничій сфері.

На перший погляд, такі твердження не виглядають надзвичайними. Більшість із нас, маючи досвід життя за реального соціалізму, готові з ними погодитися. Проте надзвичайною є не сама суть цих думок, а час і людина, якій вони належать. Їх узято з праці Людвіґа фон Мізеса «Die gemeinwirtschaft», опублікованої 1922 року.

Фон Мізес (1881–1973) нині безперечно може вважатися одним із найвпливовіших фахівців в економічній науці. Майже сто років тому він висловлював думки, які виходили поза рамки суспільних наук, де на той час панували такі «ліберальні» вожді й мислителі, як Маркс, Сталін, Рузвельт і Перрон. В той час погляди й дії політиків і вчених як на сході, так і заході зверталися до етатизму (захоплення можливостями держави) різного забарвлення та відтінків. Починаючи від військового комунізму в більшовицькій Росії та «успіхів» економічних планів Сталіна («п’ятирічку за три роки»), «нового курсу» Рузвельта, й до культурної революції, очолюваної Мао, британського соціалізму та шведського суспільства загального добробуту, у світі панували різні форми державного втручання, протекції, регулювання та контролю. Широко відомі імена таких економістів, як Оскар Лендж, Джон Кейнс, Міхал Калецькі або Пол Самуелсон. Проте імена науковців т.зв. австрійської школи, одним із найвідоміших представників якої і був фон Мізес, засоби масової інформації згадують дуже рідко. Можливо, саме тому праці фон Мізеса вражають виразністю і життєвістю образів, які дослідник розгортає перед читачами.

Один зі студентів Пенсільванського університету, який із власного досвіду знає життя в посткомуністичній Європі, назвав праці фон Мізеса справжніми «спогадами з майбутнього». Фон Мізес, пишучи свої праці, з власного досвіду скористатися не міг: реального соціалізму ще не існувало, а перша країна, яка будувала устрій суспільної справедливості, ще не почала втілювати нові ідеї (як відомо, перша радянська п’ятирічка розпочалася лише 1928 року). Проте ґрунтовні знання, загальна ерудованість і звичайний здоровий глузд привели вченого до його висновків. Фон Мізес вважав, що соціалізм неможливо утвердити на тривалий час, оскільки...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі