«Просвічений» посібник з облаштування Росії

Жовтень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
169 переглядів

Наследие империй и будущее России, ред. А. И. Миллер, Москва: Фонд «Либеральная миссия»; Новое литературное обозрение, 2008.

 

Ігри в політику – одне з улюблених занять істориків, байдуже, чи бачать вони себе в ролі «пробуджувачів нації» а чи експертів на політичних ток-шоу. Одне з правил цієї гри – не зізнаватись у політичній детермінації вибору теми та способів її подачі й демонструвати нейтральність, яка, за задумом, ґарантує інструментальність (якщо хочете, «практичну цінність») наукового знання. Одне з завдань критики тексту – розгледіти неявні вподобання його автора (часто-густо неочевидні для нього самого); показати місця переходів і взаємопроникнення академічного та політичного дискурсів (зрозуміло, що жоден із них не замкнутий у собі, а їх розмежування доволі умовне); звернути увагу на статусні арґументи, використання академічної репутації для надання додаткової ваги своїм твердженням. Хочу запропонувати певні міркування у зв’язку з цим на матеріялі амбітної, небанальної та безумовно важливої публікації, якою є збірка «Спадок імперій і майбутнє Росії» за редакцією Алєксєя Міллєра.

Уже з назви книжки видно, що автори не бояться прогнозів і розмірковувань у категоріях впливу історії на сучасні політичні та соціяльні процеси. У вступі редактор формулює завдання книжки як пропозицію «приземленого», конкретного погляду на роль спадку імперій у житті сучасної Росії [с. 7], на жаль, не пропонуючи бодай приблизної каталогізації елементів «спадку імперії», що їх буде проаналізовано. Втім частковою відповіддю на це запитання може бути запропоноване редактором і винесене у зміст тому умовне окреслення простору колишнього СССР як «Російського світу», тобто простору, де «живуть мільйони людей, які вважають себе росіянами, і ще мільйони тих, хто вважає себе нерозривно зв’язаним із російською культурою» [15–16]. Також запропоновано перелік рис, які об’єднують, на думку редактора, всіх авторів книжки [6]:

– сприйняття Росії в її нинішніх кордонах як сталого явища;

– упевненість у необхідності розвитку країни у напрямку демократизації, забезпечення особистих і громадянських свобод;

– розуміння важливости модернізації, зокрема, збільшення міри довіри у суспільстві;

– економічна відкритість і прагнення до економічного зростання.

На перших сторінках вступу Алєксєй Міллєр наголошує, що автори «намагалися провести чітку межу між вирішенням аналітичних завдань <...> і прогнозами, рекомендаціями» [7]. На мій погляд, саме це «розмежування» є найпроблематичнішим аспектом цілого проєкту. Крім того, від самого початку незрозуміло, кому автори адресують свої рекомендації: владі (як можна виснувати з деяких пасажів, про що йтиметься далі), суспільству, академічним колам? Не менше запитань викликає вживання в частини авторів слів «ми», «наші». Мову громадянської залучености яскраво помітно вже у вступі, коли Міллєр пише, приміром, про «почуття сорому», що його доводиться відчувати у зв’язку з державною політикою щодо росіян, які переїхали до Росії після 1991 року [17]. На наступній сторінці він зауважує: «буде сумно», якщо у сучасній економіці візьме гору «імперська логіка поведінки». Через сторінку він-таки запитує: «Чи вдасться нам [тут і далі, якщо не вказано інше, курсив мій. – А.П.] істотно обмежити амплітуду маятника, який давно розгойдується в нашій історії від полюсу всевладдя центру до реґіональної вольниці та назад». Хто оті «ми», що їх окреслює автор цим словом: всі читачі, влада, колеґи із цеху, співавтори книжки?

У будь-якому разі, завершуючи вступ, редактор називає головні проблеми процесів націєбудівництва і формування ефективної держави й демократизації Росії, через які годі сподіватися негайних успіхів:

– специфіка економіки, у якій податки, зібрані з громадян, не складають важливої частини бюджету;

– характер владних еліт, не зацікавлених у демократизації країни;

– відсутність багатьох...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі