Прогулянки з пам’ятниками

Жовтень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1792 переглядів

Відомий американський історик Майкл Фриш, читаючи оглядовий курс історії США студентам Університету штату Нью-Йорк у Бафало, захотів з’ясувати, який «образ» американської історії мають студенти до початку курсу. Він попросив їх скласти список із десятьох імен, що асоціюються у них із поняттям

«Історія США від її початків до кінця Громадянської війни», і ще один, такий самий, але «без президентів, генералів, державних діячів та інших дійових осіб офіційного публічного життя» – власне, без політиків. І далі повторював цю вправу знову й знову. Разюча подібність переліків, отримуваних із року в рік, спонукала його припустити, що історичну пам’ять молодих американців формувала не так педагогіка та навчальні програми, освіта чи її брак, як колективні культурні механізми і структури, що побутують в американському суспільстві.

Вперше дослідник оприлюднив свої спостереження на конференції в 1983 році, а згодом його виступ, перероблений і доповнений, у вигляді статті «Американська історія та структури колективної пам’яті: вправляння в емпіричній іконографії» з’явився у книжці «Розділена влада: есеї про ремесло та значення усної і публічної історії» («Shared Authority: Essays on the Craft and Meaning of Oral and Public History», 1990). Тепер вона вже стала класичною у своїй галузі.

Фришеві висновки перегукувалися з популярним на той час у культурологічних студіях концептом «громадянської релігії». Його використання ґрунтується на припущенні про існування в сучасних суспільствах набору поширених вірувань, мітів, «значеннєвих систем» та історичних уявлень, що формують по-справжньому релігійну структуру. Таке бачення змісту і способів відтворення та поширення колективних уявлень про минуле зацікавило мене, але здалося відображенням радше американської ситуації, аніж універсальніших механізмів, функціонування яких можна перевірити на іншому матеріялі, от хоч би українському. Вельми сумнівними, зокрема щодо ситуації в Україні, видавалися припущення про другорядну роль освітньої системи в підтриманні гомогенности колективних уявлень про минуле.

Таких переконань я тримався, поки не спробував дізнатися від своїх студентів-третьокурсників, перш ніж провести для них вступне семінарське заняття з історії СРСР, який же образ тієї держави склався у їхній свідомості. Письмові роботи, які вони написали про це на мою пропозицію, нагадали мені про статтю Фриша і про власні самовпевнені спроби сперечатися з класиками. СРСР уявлявся студентам країною з дешевою і смачною їжею та сильною і турботливою державою, хоча і не без вад. Було цілком очевидно, і подальше обговорення теми цю очевидність тільки підтвердило, що джерелом таких уявлень точно була не шкільна програма і що вустами далеко не найголоднішого і, що не менш важливо, молодого і досить самовпевненого покоління говорила «громадянська релігія» їхньої старшої рідні. З усього цього виникло бажання «повправлятися» з Фришевою методикою на українському ґрунті.

Тож я спробував виявити «вільні асоціяції», що виникають у свідомості студентів історичного факультету київського Університету ім. Шевченка у зв’язку з поняттям «Історія України від найдавніших часів до 1991 р.». На відміну від Фриша, я опитував студентів, які вже провчилися п’ять чи шість років і завершували навчання (опитано 40 осіб), але також і першокурсників (55 осіб), прагнучи з’ясувати не тільки те, який образ минулого мають наші студенти, але й те, що з ним відбувається за час навчання.

Фришеве дослідження я доповнив іще двома списками: попросив назвати по десять історичних подій або персоналій до проголошення незалежности, якими студенти пишаються і за які їм соромно чи прикро.

Ще однією відмінністю від взірця було прохання до опитаних вказати область, із якої вони походять. Я сподівався простежити реґіональні відмінності в колективній пам’яті мешканців України, про які так багато говорено і писано останнім часом. На жаль, говорено до сьогодні переважно на рівні особистих рефлексій і «...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі