Професіонал слова

Листопад 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
6
112 переглядів

Минув рік, як пішла із життя Світлана Іванівна Гайдук — тонкий знавець слова, фахівчиня з літературного редаґування, досвідчена коректорка. Випускниця філологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка, вона тривалий час працювала літературною редакторкою спершу у видавництві «Молодь», потім, упродовж 28 років до виходу на пенсію, — у видавництві «Мистецтво», багато років — коректоркою видавництва, а останнім часом і часопису «Критика». Світлана Гайдук відредаґувала й вичитала декілька сотень, якщо не тисяч книжок. Її вирізняли фаховість, подиву гідна ерудиція, висока культура і дивовижне чуття мови. Цілком закономірно Світлана Гайдук отримала почесне звання заслуженого працівника культури.

Мені пощастило працювати спільно з Гайдук над декількома видавничими проєктами, зокрема найважчим і найвідповідальнішим із них — шеститомною «Шевченківською енциклопедією», загальний обсяг якої становить 646 обліково-видавничих аркушів, тобто 5360 великоформатних сторінок щільного друку. Дополіграфічне підготування енциклопедії провадилося у 2011–2015 роках. Сконденсовані наукові тексти різнорідної тематики: від літературознавства до образотворчого мистецтва, насичені фактажем, датами, іменами, бібліографічними описами декількома мовами тощо — становили неабияку складність для пересічного коректора, в чому мені довелося переконатися на початку роботи, коли ми ще не запросили Світлану Гайдук. Ситуація кардинально змінилася з її приходом: ми налагодили продуктивну взаємодію, одразу відчувалося, що працюєш не просто з коректоркою, — хоч це й почесний і відповідальний фах, — а з майстерною літературною редакторкою, ґрунтовно обізнаною в багатьох галузях знань, особливо помітно — в музиці. Повертаючи чергові порції верстки, вона вкладала ділові листи, у яких вказувала на системні повторювані помилки, які, зрозуміло, слід було виправляти на попередньому етапі — до верстання.

Велику цінність мали її олівцеві пояснення до тієї чи тієї правки, які я після уважного вивчення витирав (на жаль!), аби вони не відвертали увагу верстальниці Тамари Масленнікової. Це була справжня філологічна школа, недосяжна часом для деяких науковців. Багато хто нині не розуміє (чи вдає, що не розуміє), в яких жорстких умовах тоді випало працювати: державні кошти виділялися на виготовлення ориґінал-макетів двох томів на рік — невиконання цієї вимоги, тобто повернення грошей наприкінці року до бюджету, означало б їх брак наступного року, фактично — припинення роботи видавничої групи, сформованої з великими труднощами. Світлана Гайдук гідно (одна з небагатьох) витримала цей виснажливий марафон. На неї за будь-яких обставин можна було покластися, її обіцянки — залізобетонні, робота — на першому місці. Коли зривалися терміни випуску чергового тому енциклопедії, вона працювала і вночі, а зранку їхала до верстальниці звіряти на моніторі четверту верстку. Якось вона вже о шостій ранку була вдома у Тамари, яка й не лягала спати. Тоді ми встигли. А наступні томи давалися дедалі важче. Авторитет Гайдук якось одразу і беззаперечно утвердився у відділі шевченкознавства, літературні редактори зверталися до неї по консультації, а її слово ставало істиною в останній інстанції.

Спочатку, коли я діставав від Гайдук чергові сто сторінок, то впадав у справжній відчай: крім звичайних хибодруків, вона на цьому проміжку помічала фактичні неузгодженості, непослідовність у написанні тих самих назв, помилки у переведенні дат за різними стилями тощо.

Треба визнати — фактично вона виконувала функції ще одного наукового редактора проєкту. Її внесок у стилістичне опрацювання текстів виявився такий вагомий, що нарешті в шостому томі вона при всій своїй скромності дозволила вказати себе, крім коректорки, одним із літературних редакторів. Пошук відповідей на її олівцеві зауваги часом забирав повний робочий день, а то й два. Зрозуміло, спершу обережне з огляду на нашу реакцію, а потім дедалі сміливіше втручання у стилістику та фактаж істотно затримувало верстання, але доводилося йти на ризик, адже видання на очах удосконалювалося. Верстки зберігаються тепер у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України. Мабуть, не треба пояснювати, що багато помічених завдяки Гайдук недоладностей науковці мали б зауважити ще на етапах написання, а згодом редаґування розвідок. Та ба…

Перед енциклопедією ми працювали зі Світланою Гайдук над підготуванням текстів до двотомного зведення «Тарас Шевченко в критиці» (2013, 2016). Вона виконувала роботу швидко і якісно (доволі рідкісне поєднання). Приміром, у буцімто звіреному тексті виявляла пропущене слово (!), неточності у відмінках тощо. Вже не кажу про досконале знання російського правопису, добру обізнаність із німецькою та польською мовами, на початковому рівні — з литовською. Останнє видання, над яким ми ще встигли попрацювати разом, — «Шевченківська енциклопедія. Літературні твори» (2016; підготоване на базі шеститомника), хоч із формальних причин у реквізитах вказано ім’я її доньки. Гайдук повертала початкову частину корпусу вибачливо, бо ж, мовляв, правки знову немало, а тексти вже друкувалися… На щастя, ми мали більше часу, тому шліфування статтей тривало далі.

Рівень Світлани Гайдук — праця над складними академічними виданнями, зокрема енциклопедичними, над повними зібраннями творів класиків. Саме такої роботи вона шукала передовсім, хоч і оплачувалася вона доволі скромно. Та й у форматі повного зібрання нині готуються до видання лише твори Пантелеймона Куліша. Приємно було бачити, як, попри різні ускладнення, Гайдук зацікавлено працювала над «Шевченківською енциклопедією», щиро вболіваючи за успіх проєкту. Її кваліфікованої руки, порад, до яких ми так звикли, нині страшенно бракує. Маючи величезний досвід, вона й далі наполегливо підвищувала фаховий рівень: відстежувала нові стилістичні довідники, ділилася віднайденою інформацією з іншими.

Вимогливість і самодисципліна у Світлани Іванівни поєднувалися з м’яким делікатним гумором. Вона ніколи не дозволяла собі неґативно висловлюватися щодо будь-якого тексту, навіть найгіршого. Зрідка залишала у верстці дотепні зауваження, знаючи, що її зрозуміють. Зосереджена, спокійна, з милою напівусмішкою — такою вона запам’яталася у відділі. Пригадую, як  здивувала всіх кулінарним талантом, коли ми зібралися відсвяткувати вихід друком завершальних двох томів енциклопедії: до відпочинку Гайдук теж ставилася відповідально.

Після роботи зі Світланою Іванівною над кількома виданнями тепер важко читати поточну наукову продукцію. На жаль, для нашого літературознавства стали нормою неоковирний стиль, хаотичність викладу, численні помилки і загальна неохайність. Панує переконання, ніби головне — зміст, а його словесне оформлення — справа другорядна, нехай нею, мовляв, займаються відповідно навчені люди. Та біда в тому, що маємо нині леґіон науковців чи людей, які так себе називають, і гострий, кричущий брак справжніх професіоналів слова. Саме тому в академічному виданні на сторінках поруч можна прочитати: «шкільна округа», «навчальний округ» і навіть «учбовий округ» — хоча йдеться про одне й те ж. Не згадую вже про численні граматичні двозначності, на які мало хто зважає. Але ж дослідники літератури як ніхто добре знають поняття формозмісту — нерозривности змісту і форми. Не буває в літературознавстві геніяльних спостережень у формі недолугого викладу і навпаки. Розхристаність, дешева патетичність і риторизм, які приховують убозтво думки, сигналізують про гостру кризу в царині вивчення красного письменства.

Непосильним завданням нині став часом пошук не авторів для колективних проєктів, а кваліфікованих літературних редакторів, які, звісно, потрібні всім — від студента до академіка. Тим гостріше відчувається відхід таких знавців слова, як Світлана Гайдук, що належала до фахівців справді незамінних, унікальних. Але нам залишаються книжки, у роботі над якими брала участь Світлана Іванівна. Мусимо на них вчитися і рухатися далі.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі