Про вільне мистецтво революційної сексуальности

Лютий 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
873 переглядів

Революційна доба приносить екстремальні емоції та багатозначне відчуття спільноти. В період інтенсивної трансформації суспільство влаштовує виставу з собою самим у головній ролі, тому під час революції люди не шукають мистецтва, яке творить іншу реальність і випробовує нові стилі поведінки. Але сьогодні не час революції. І мистецтво знову бродить дорогами із дзеркалом у руках, а нові стилі поведінки лякають правовірних громадян.
 

Я торкнуся проблеми свободи висловлення в публічному просторі на прикладі двох подій, які відбулися у рамках «Революційних моментів» – мистецького проєкту, інспірованого Помаранчевою революцією, під час якого простір ґалереї змінився на місце розмов, лекцій, презентацій проєктів на межі соціяльно-політичних змін і мистецтва, котре, хоч і заанґажоване в публічні проблеми, не перетворюється на пропаґанду. «Revolutionary moment» означає концентрацію суспільної енергії, яка змушує людей масово виходити на вулицю, щоби домогтися зміни, означає групове натхнення для революції.

Концентрацію проблематики «Революційних моментів» принесла дискусія «Страх і ненависть в Україні », що мала бути реакцією на акти насильства проти осіб, які випустили в світ і презентували антологію літератури ЛҐБТ-тематики «120 сторінок Содому». Творчим середовищам довелося узгоджувати позиції щодо поливання майонезом літераторів із позитивним ставленням до «неправильної» сексуальної орієнтації й навіть підпалу ґалереї; глибшої рефлексії потребувала справа Олександра Володарського, якого ув’язнили за перформанс перед Верховною Радою; захотілося сказати щось на кшталт «Годі!» діяльності Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. Дискусія відбулася між громадськими діячами, правозахисником, художницею та істориком (1). Тобто організатори витворили моделеві «творчі середовища», які про себе знають, може, навіть зустрічаються, але потребують додаткового імпульсу для створення спільної платформи – скажімо, на те, щоби протидіяти обмеженню свободи творчости.

Неартикульованим питанням під час дискусії залишається: чому під час політичної та суспільної кризи поняття моральности поєднано з сексуальністю й тілесністю? чому саме тут концентрується комісійна чутливість? Можливо, питання дуже старе, проте відповідь на нього сформулювали молодіжні рухи 68-го року і наслідки цієї революції є вагомим внеском в основне розуміння свободи людини. Зокрема в Німеччині й Австрії бунт молодих людей зумовила криза історичної та групової ідентичности.
 

Молодь бунтувала серед іншого проти покоління своїх батьків, яке, після воєнних злигоднів зумівши досягти економічної стабілізації, багато говорило про мораль, якось забуваючи про свою причетність до нацизму (Німеччина, Італія) та жорсткість війни у В’єтнамі (США). Східна Европа й сьогоднішній пострадянський простір не зазнали того, що відбулося в Західній Европі й США у 1968 році. Там люди масово з’ясували, що для них останнім бастіоном самоконтролю стало власне тіло і життя. Одним зі способів звільнити тіло з пут тогочасного лицемірного суспільства й досягти нових, нескомпрометованих рівнів ідентичности було наголошування сексуальности. Хоча й цю сферу дуже швидко поглинув ринок (це саме тоді з’явилися паростки німецької фільмової порноіндустрії), все-таки розпочався процес плюралізації публічного дискурсу та з часом збагачення його питанням про ґендер і...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі