Про Тоні Джадта

Жовтень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
1433 переглядів

Коли я зустрівся з Тоні Джадтом двадцять років тому, він поспішав на потяг. Але натомість затримався у Провіденсі, щоби пообідати з двійком студентів Бравнівського університету й дати обережні кар’єрні поради двом хлопцям, що вагалися поміж історією та журналістикою. Я, звісно, не кажу, що кожен, хто колись обідав із Тоні, став істориком, як я, чи отримав Пулітцерівську премію з журналістики, як Ґарет Кук. Але Тоні завжди надзвичайно щедро ділився своїм часом, особливо з молодими людьми. Короткі прохання про пораду оберталися у сторінки ретельно написаних рекомендацій. Він писав їх навіть для людей, що формально не були його студентами, і влаштовував конференції задля зустрічі молоді з іменитими науковцями. У свій Інститут Ремарка при Нью-Йоркському університеті він приймав за заслуги, а не за ім’я.

В особі Тоні Джадта ми мали двох істориків водночас. По-перше, марксиста англо-єврейського робітничого походження, вишколеного у Кембриджі та Високій нормальній школі Парижа, автора чотирьох чудових книжок про французьку лівицю. По-друге, великого нью-йоркського науковця, який написав неймовірно добротну історію повоєнної Европи та разюче прозорі дослідження провідних европейських інтелектуалів, як-от Альбер Камю та Лєшек Колаковський. Поворотним моментом стала його праця «Минулий недоконаний» («Past Imperfect») – промовиста критика паризької інтелектуальної політики після Другої світової війни, видана 1992 року. Напозір це було детальне дослідження сартрівського комунізму і політичного нарцисизму лівих інтелектуалів, які прославляли сталінізм, іґноруючи його наслідки у Східній Европі. На іншому рівні це було відречення французького марксиста від власної традиції.

Свою першу книжку, «La Reconstruction du parti socialiste, 1921–1926», Тоні написав французькою. Один французький оглядач справедливо зауважив, що «Минулий недоконаний» читається як дискусія одного живого французького інтелектуала з кількома мертвими. Фактично «Минулий недоконаний» був першою спробою Тоні у такій філософії історії, яка пережила би крах марксизму й інших великих політичних та інтелектуальних систем XX століття. Відмежувавшись від французького марксизму, Тоні утримався від спокуси замінити його іншою інтелектуальною догмою. У той час, як деякі інтелектуали його покоління підміняли марксизм чимось на кшталт його протилежности – ринковою теорією, наприклад, – Тоні відкидав саму ідею єдиного пояснення всіх історичних змін.

«Минулий недоконаний» став можливий завдяки тому, що Тоні на початку 1980-х здійснив щось на кшталт інтелектуальної мандрівки до Східної Европи – всупереч тенденції свого фаху (західні европеїсти залишаються заходоцентричними, попри зрушення у Східній Европі) та родинної історії (переселення євреїв західніше від Російської імперії). Цей інтелектуальний жест був пліднішим і навряд чи менш драматичним, ніж його політичні випади проти Ізраїлю. Його молодечий сіонізм був млявим бунтом проти батьків, які хотіли, щоби він навчався в Англії; тож його пізніша критика Ізраїлю була, між іншим, спрямована і на себе. Цікавішою здається його участь у середньому віці в східноевропейському інтелектуальному житті, яка прискорила його розрив із марксизмом і сприяла формуванню ширшого погляду на рідну частину світу. Народжений 1948 року Тоні є ровесником покоління бунтівних польських інтелектуалів (часто єврейського походження), які зазнавали утисків, ув’язнень і вигнання з комуністичної Польщі у час антисемітської кампанії 1968 року. Із багатьма з них він заприятелював у 1980-х (зокрема з Яном Ґросом, Іреною Ґрудзінською-Ґрос, Барбарою Торуньчик), і їхня історія фактично стала його власною.

1968 року Тоні все ще залишається сіоністом і марксистом. Його польські ровесники ніколи не були сіоністами (хоча комуністичний режим і називав їх так) і потребували більше часу для розриву з марксизмом, аніж він. У 1968 році Тоні, тоді двадцятирічний, брав участь у студентських...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі