Про реальність, етику й політику

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
970 переглядів

 

Сол Стейнберґ. Знаки запитання.

Останні президентські вибори в Україні нещодавно стали темою пристрасних дискусій у Кембриджі із проф. Григорієм Грабовичем, д-ром Любомиром Гайдою та проф. Романом Шпорлюком. Ми заходилися обговорювати співвідношення між «реалістичним поглядом» з одного боку та етикою й політикою з другого, особливо зосередившись на здатності моралізаторства в певні історичні моменти привертати увагу талановитих інтелектуалів і просто достойних людей. Відправною точкою була паралель між італійською ситуацією (себто постаттю Берлусконі й ставленням багатьох людей до нього) та українською (йдеться, звісно, про відмову багатьох наших шанованих друзів – часто теоретично виправдану – вибирати на останніх національних виборах менше зло).

 

Виглядало, що проблеми, яких ми торкнулися, поєднують суспільну вагомість та інтелектуальний виклик, тож варто знову повернутися до них, хоч і через пів року після виборів. Почати хочу із зауваження, що мені: а) не до вподоби пані Тимошенко; б) не до вподоби пан Берлусконі; в) доля моєї країни болить так само, як багатьом моїм українським друзям – чиї турботи мені не байдужі – болить доля України.

 

Дозвольте мені почати з Італії, де, на мою думку, наприкінці 1960-х років почалася «деформація» співвідношень між згаданими на початку трьома чинниками. У цей час під потужним натиском модернізації («il miracolo economico»), що почалася після Другої світової війни, швидко зникала стара, несправедлива, архаїчна Італія. Проте нові реалії глибоко розчарували головні політичні сили країни. Майбутнє настало зовсім не в тій формі, в якій його сподівалися християнські демократи, соціялісти чи комуністи. Італія більше не була бідною аґрарною країною, в ній поменшало несправедливости. Але водночас вона почала видаватися (та й, схоже, направду стала) країною вульґарно-матеріялістичною, самовпевненою, споживацькою. «Народна культура», мітологізована в середовищах і християнських демократів, і лівих, замість зміцніти, просто зникла. (Роздуми Пазоліні в 1970-х роках – мабуть, найяскравіший приклад цього загального розчарування.)

 

Це несподіване «майбутнє», отже, відкинули, а з ним і реальність, – проаналізувати й зрозуміти її ніхто не завдав собі клопоту. Лідер комуністів Берлінґуер подався в моралістські засудження «неокапіталістичного консюмеризму», а демократи-католики жахалися громадської підтримки абортам і розлученням. Тільки новообраний лідер соціялістів Краксі старався перетягти нові уми і від комуністів, і від християнських демократів, захищаючи й представляючи «нову Італію»; однак він робив це некритично, підтримуючи й найнеприємніші її особливості. Його соціялістичне минуле також гальмувало його успіх.

 

Так до кінця 1980-х стара політична система, що панувала в Італії від 1945 року, зазнала краху, в тому числі через бурхливу ситуацію в Східній Европі. І тоді з’явився Берлусконі. Він був неактивним членом християнсько-демократичної партії, особистим другом Краксі, але понад усе він був сущим втіленням італійської miracolo economico. Завдяки своїй дивовижній енергії та покровительству Краксі він зумів збудувати величезну медія-імперію. Не бракувало йому й харизми, тобто вміння промовляти до сердець мільйонів італійців, яким він обіцяв відродження того чуда, яке сам уособлював. Він був таким наочним утіленням стереотипних чеснот і вад, що виглядав просто-таки карикатурним «середньостатистичним італійцем», знаним світові з чудових фільмів 1950–1960-х років.

 

Реакцією серед достойних лівих, і особливо серед проґресивних інтелектуалів, реакцією, підготованою засудженням «модерности», було нажахане здивування й відраза – відраза, згодом підживлена поведінкою й успішністю Берлусконі. Груба моралізаторська позиція дедалі більше опановувала і звичайних людей, і...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.