Про Фаулза і Мефістофеля

Березень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
158 переглядів

Fowles (un)translated

Британський постмодерніст Джон Фаулз українському читачеві став відомим із російських перекладів: вони почали з’являтися в журнальних публікаціях наприкінці 1970-х, а справжній перекладацький «бум» у Росії припав на кінець дев’яностих, коли видавництво «Махаон» зібрало в одну серію всі основні романи письменника, хоча деякі з них уже вийшли в інших видавництвах. Важко повірити, але нещодавно випущений у вінницькому «Тезисі» «Арістос» («Аристос») – це лише друга Фаулзова книжка в українському перекладі; першу, «Вежу з чорного дерева», опубліковано у видавництві «Дніпро» аж п’ятнадцять років тому.

Доля «Аристоса» як перекладацького проєкту здається вельми симптоматичною. Маю на увазі те, що проєкт поза кон’юнктурою вітчизняної перекладацької справи (яка варта окремої розмови й характеризується не лише примхливістю, а й таємною прагматичною логікою) має шанси здійснитися лише за виняткової наполегливости зацікавленої сторони, тобто перекладача. Поет-постмодерніст Віктор Мельник «пробивав» свій переклад понад десять років, публікуючи його фраґменти у «Філософській і соціологічній думці» (1993), а згодом у власному часописі «Згар», якого він видає у Вінниці (2001). Але якщо ініціятива Мельника вписалася до фраґментарних перекладів філософії, підтриманих Соросом, чекати на окремий перекладацький проєкт прози Фаулза не випадає. Може, нам досить того, що вже існують російські переклади? Чи спробуємо, уклавши парі, розшукати всі романи Фаулза в англійській книгарні «Квадрату» під Бесарабкою й доведемо поголовне вміння читати англійською?

 «Аристос» Віктора Мельника показовий не лише як проєкт, але також як культурний вибір. Навіть без культурних замовлень тут інстинктивно вгадано того Фаулза, якого в одній із численних рецензій уже охрестили «найкращим для нашої ситуації». Адже філософський трактат Фаулза відверто контрастує з його загальновідомою прозою. Це скромна спроба молодого письменника, який щойно дебютував романом «Колекціонер», викласти у другій книжці свою філософську концепцію з безліччю вибачень і застережень. Мельників переклад, професійно здійснений у межах класичного філософського словника, – це відчайдушна спроба навернути Фаулза з неосвітлених лабіринтів постмодернізму на світло гуманізму. Адже філософський декларативний твір Фаулза – його найбільш «антипостмодерністський» твір, у якому він вивільняє філософію від гіперсцієнтичного словникового тягаря (чудовий пасаж в «Аристосі» про сучасні освітні системи, які навчають приховувати власне «я» – те саме стосується й гуманітарних систем, перевантажених референційним баластом) і підносить її до рівня «чистих смислів» – у цьому основний контраст сучасности з античністю, з тим самим Гераклітом, який став духовним батьком «Аристоса». Фаулз збагнув головне: істинна філософія має бути якомога абстраґованішою від культурного контексту.

Водночас «Аристоса» можна розглядати як провокаційний ключ до Фаулзової прози, згладжування її найгостріших аспектів.

український народний автор

Україномовне видання Фаулза не викликає жодних запитань, зважаючи на справжній «пік» його популярности у дев’яності, особливо серед інтелектуальної молоді. Проте студенти Університету Шевченка або Києво-Могилянської Академії, які щороку пишуть за Фаулзом курсові й дипломні роботи, не самотні у східноевропейському контексті: в інтерв’ю з Фаулзом Лідія Віану відзначає схожу ситуацію в Румунії; те саме відбувається в Чехії, Польщі й далі на схід.

Для Східної Европи Фаулз сполучає два протилежні бренди, яких для англійців узагалі не існує: бренд постмодерного, що натуралізувався у нас якихось десять років тому, та бренд британського, що його підкреслює біографія анахорета: після навчання в Единбурзі та Оксфорді й викладання у Франції та Греції він уже сорок років безвиїзно живе в провінції, працюючи куратором місцевого музею, написав, до речі, кілька путівників...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі