Прекрасний старий новий світ

Липень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
108 переглядів

Ренесансні студії. – Випуск 1. – Запоріжжя, 1997.

Поява збірника літературознавчих статей «Ренесансні студії», що його підготували Інститут літератури НАН України та Запорізький державний університет, перемістила центр цих студій із «центрального» Дніпропетровська до «периферійного» Запоріжжя. Досі, судячи з бібліографічних посилань, провідні українські спеціалісти в цій галузі друкували свої праці переважно в дніпропетровських книжкових виданнях – звісно, російськомовних. Тепер можна сподіватися унезалежнення інтелектуальних пошуків. Ренесансні студії здобувають український голос: із шістнадцяти статей збірника сім – понад половину обсягу – написано українською мовою (ще одна стаття – англомовна).

Крім самого значення терміна «Ренесанс», символічність започаткованої серії підкреслено епіграфом до передмови: «Від європейського Відродження – до відродження України». «У процесі духовного оновлення України, – вважають її автори, – доцільно враховувати і надзвичайно цінний культурний досвід інших європейських народів, які саме за часів Ренесансу подолали комплекс етно-культурної меншевартості, що сприяло їх успішному державотворенню та подальшому процвітанню». Комплекс своєї етно-культурної меншевартості українці подолали чи не скоріше від європейців, створивши першу в тогочасному світі демократичну Козацьку республіку. Чи не тому голос вільної крові, приглушений наступними віками, озвався нині саме в Запоріжжі?

«Звернення до культурних надбань європейського Ренесансу – доби, в надрах якої формувався новий тип художнього та соціально-економічного мислення – набуває сьогодні особливої актуальності і науково-суспільного сенсу», – пишуть автори передмови. І це коли в самій сьогоднішній Європі цей «новий тип мислення» вже проголошено «старим». «Постнове» («постмодерне», «антимодерне») мислення, сповідуване нині на Заході, якраз не передбачає повернення до своїх надр: воно вважає, що пошуки нового єдиного універсального світогляду, які започаткував був Ренесанс, завершилися невдачею, тож віддає перевагу локальним світоглядам перед будь-яким загальним. А ще сучасний європейсько-американський постмодернізм передбачає відмову від раціональних досліджень науковими методами, які й забезпечували інтелектуальну основу цього нині «старого» мислення.

Таке наставлення Заходу, здавалося б, унеможливлює намагання запорізьких науковців пов’язати «локальне» майбутнє української культури з загальноєвропейськими надбаннями «старої» доби. Але, схоже, запоріжці не поспішають іти в ногу із західним постмодернізмом. Ніяких постмодерних віянь статті «Ренесансних студій» начебто не відбивають, та й раціоналістичними підходами теж ніби не дуже грішать: маємо тут справу з добротним, вдумливим аналізом різних аспектів ренесансної та постренесансної літератури (здебільшого англійської), які так чи інакше висвітлюють унікальну спробу поєднати в європейському мисленні два європейські світогляди – античне язичницьке та юдейсько-християнське, виразом якої і став Ренесанс. За ідеологічної та екологічної кризи, в яку вилилися нині найвищі технічні досягнення пості індустріального Заходу й ізольованого донедавна європейського Сходу, не відмова від, а якраз повернення до найближчих спільних для них обох «надр», аналіз джерел, із яких почалося «застаріле» нині нове західне мислення, може допомогти всім локальним європейським спільнотам, та й загалом Європі, пізнати себе – у своїх історичних пориваннях, здобутках і перегинах – глибше, повніше, ясніше.

Згідно з анотацією, вміщені в збірнику матеріали орієнтовано на впровадження в науковий обіг нових персоналій, на переосмислення усталених концепцій та обговорення деяких гостродискусійних проблем. Одну з них порушує концептуальна стаття В.Мигулі «Возрожденческий индивидуализм и пути дальнейшего развития личности (К осмыслению генезы всемирного Возрождения)» – надто, однак, коротка (та ще й прикро урізана через технічний недогляд), аби можна було до кінця з’ясувати лаконічно викладені...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі