Прекрасна поразка: Польща після Вайди

Серпень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
740 переглядів

І раптом - єгерям на голову упала
Повітка, ранячи, вбиваючи, мнучи,
Смерть несподівану і пострах несучи.
І от між деревом лежать убитих трупи та сиру білого залиті кров’ю купи, –
І розбігаються жовніри, що втекли
Від смерті наглої.
Неначе демон злий,
Кропитель їх своїм Кропилом зустрічає
.

Адам Міцкевіч,
«Пан Тадеуш», кн. IX, «Битва»

Проминула краса

«Зіграйте мені це гарно», – ця фраза Анджея Вайди дала назву гарній книжці про постання гарного фільму за найгарнішою польською поемою (Марек Міллєр, Зіграйте мені це гарно. Пан Тадеуш за Анджеєм Вайдою, 1999). Знаючи різні розповіді з роботи Вайди зі знімальною групою, а також наслідки цієї роботи, легко уявити собі, як режисер на плані зачаровує акторів, як тільки він уміє, мов деміюрг оркеструє їх у гармонійне ціле, яке говорить словами «Пана Тадеуша». І вони промовили – похоронним дзвоном польській романтичній уяві. Промовили гарно, хоча й не без іронії та гіркоти. Сім років перед тим Марія Яніон сформулювала діягностування кінця романтичної парадигми, але й Вайда уважно прочитав Міцкевіча, у якого шляхетнозагумінкова Польща гарнішала в очах героїв прямо пропорційно до відчуття поразки еміґраційного життя і до відстані між Вільном і Парижем. Апострофу з поеми, яку наприкінці фільму декламує постарілий поет, – ця зміна супроти тексту симптоматично наголошує ретроспективу – сповнено гіркоти. Водночас шляхетську ідилію було підшито іронією, як у цьому образі з епіграфа – повітки, яка правила за зброю у боротьбі з москалями.

У статті «Дві апострофи» Тадеуш Любельський писав про особливий збіг, який прозвучав 1999 року в порівнянні двох декламацій початку Міцкевічевої поеми – із Вайдиного фільму та з «Боргу» Кшиштофа Краузе, в якій Адам знічено слухає, як батько виголошує за родинним обідом строфи «Пана Тадеуша». У «Борг» також вписано ретроспективу. Режисер переносить гучну кримінальну справу з перших років десятиліття в його кінець і дозволяє подивитися дещо назад на десятиліття кіна під знаком «Псів» (і Польщі під знаком трансформації), під час якого слабкі державні інституції залишають широке поле, на якому можуть покрасуватися місцеві та приїжджі ґанґстери й скорумповані політики. Краузе в прикметний спосіб перетворив це бачення в мітологію народжуваного капіталізму: дрібні торговці стали в нього підприємцями, які мають виробляти скутери, товар розкішний і сексовний (як у «Замкнутій системі» Ришарда Буґайського, де підприємці, яких тиранить держава, про всяк випадок займаються не нерухомістю і м’ясом, як у реальності, а високорозвинутими технологіями). Тут ніхто не піддає сумніву неоліберальний порядок, а держава не дає полякам змоги багатіти для власного, а можливо, й спільного добра, хоча це вже не так очевидно. Однак водночас із цього фільму поставала візія суспільства в стані цілковитої кризи комунікації, позбавленого форм, технік і мови, якою можна було б порозумітися в спільний спосіб.

Дев’яності роки з усією силою провокували запитання про те, що сталося з нашим класом. І який саме клас ми маємо на увазі. Діягнози, що стосуються розпаду певного зразка культури, проминулої краси часів боротьби, повторювалися – проте, як здається, не з’явилося жодних ліків.

Марія Яніон, невтомно відновлюючи значення романтизму, не так доводила, що польська ідентичність перестане черпати із джерел романтизму, як висловлювала сподівання, що ці джерела битимуть інакше. Під «романтичною парадигмою» вона розуміла дві речі: що спадщину романтизму в Польщі зредуковано до тиртейсько-месіяністичної і що в цій формі стало парадигматичним, окреслило польську, спільнотну ідентичність. Звільнившись від обов’язків, пов’язаних із боротьбою за незалежність, замість монолітного побожно-патріотичного взірця, який виконує об’єднавчу, а також компенсаційну і терапевтичну функції, з’явилося безліч прочитань, що...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі