Правіше тільки стіна?

Березень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
914 переглядів

Закриття виставки «Українське тіло» і дальші (власне, вже далеко не перші) репресивні заходи керівництва Києво-Могилянської академії щодо Центру візуальної культури не стали несподіванкою. Жодних ілюзій щодо мистецьких/політичних/мистецько-політичних преференцій нинішнього президента НаУКМА Сергія Квіта, мабуть, не мав ніхто. Попередні спроби вигнати ЦВК із приміщення, котре він займав (за зразком ранішого успішного вигнання звідти Центру сучасного мистецтва), як і намагання керівництва НаУКМА перешкодити проведенню в ньому дискусій, не пускаючи нікого на територію університету без могилянської перепустки тощо, схиляли очікувати дальшого наступу на цю структуру. Проте настільки відвертого тиску особисто я, як людина стороння і щодо ЦВК, і щодо університету загалом, не очікував. Напевно, не очікував цього й необізнаний із внутрішніми «розборками» у Могилянці загал, і навіть частина її студентів. Власне, саме ця майже несподіванка, а також прикре враження від вислужницької поведінки Вченої ради академії, яка майже одностайно (з професорів проти голосував тільки Михайло Собуцький) висловилася за припинення роботи, а відтак і за остаточне закриття ЦВК, спонукали багатьох із тих, хто попервах, після одноосібного закриття виставки Сергієм Квітом, поставилися до цієї події стримано, ба навіть схвально (хоч важко пояснити таку поблажливість, коли не про правих радикалів ідеться), таки підтримати Центр. Підтримати мовчазно, часто-густо без особистої участи в протестних акціях, але з перепостами відповідних записів у фейсбуку чи з поширенням у інших соцмережах та блоґах посилань на повідомлення новинних і аналітичних ресурсів про дотичні події. Але навіть такі дії громадськости, ширшої за коло працівників і симпатиків ЦВК, поряд із низкою листів і петицій на захист Центру (зокрема від численних українських і світових інтелектуалів, як-от Славой Жижек, Жак Рансьєр, Мішель Онфре, Артур Жмієвський, Сергій Єкельчик, Іван Химка, Тимоті Снайдер та багатьох інших), створила навколо керівництва НаУКМА й особисто Квіта таку атмосферу, коли їм уже лишалося або піти на поступки, або не зважати на остаточно зіпсуту репутацію і від тактики залякування перейти до знищення опонента. Власне, такий перехід цілком відповідає звичаям ідейних попередників нинішнього президента університету, тож, мабуть, вибір саме цього варіянту таки був неуникненним.

Ясна річ, минуле Сергія Квіта, котрий не аж так давно був відомий як один із чільних ідеологів і «сотників» праворадикального угруповання «Тризуб імені Степана Бандери», відіграє тут не надто важливу роль. І не лише тому, що це «ніби минуле» (він бо не оголошував і, гадаю, не оголосить про зміну своїх переконань). Звісно, після написаної ним апологетичної книжки про Дмитра Донцова чи торішнього виступу на виставці «Народна війна» поруч із очільником київської міської організації ВО «Свобода» Андрієм Ільєнком (у квітні, саме тоді, коли тривав один із попередніх конфліктів адміністрації академії з ЦВК), зайвий раз стає зрозуміло, з ким маємо справу. Але Квіт – це лише президент університету, лише чиновник, рішення якого може блокувати або підтримувати Вчена рада НаУКМА. Керування академією бодай формально поки що є колеґіяльним. Те, що Вчена рада майже одностайно долучилася до Квітових репресій проти Центру, виявивши себе, попри ідеологічні розбіжності між ліберальною та консервативною частинами могилянської професури, лише слухняним знаряддям у руках начальства, вкотре засиґналізувало негаразди з академічною свободою в цьому університеті та необхідність для молодих інтелектуалів – не тільки лівих переконань, але й просто незгодних із методами керівництва – шукати нових майданчиків для наукової чи мистецької самореалізації.

Початковий, порівняно масовий відрух на захист ЦВК стався після звинувачень цієї установи в «неакадемічності», що пролунали на початку цього року (ще перед скандалом із «Українським тілом» чи в перші його дні). Тоді дехто зі студентів, випускників і аспірантів Могилянки...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі