Прагнення зрозуміти

Грудень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1342 переглядів

Александер Ф’ют, Зустрічі з Іншим, Харків: Акта, 2009. Переклав з польської Ярослав Поліщук.

 

Звучить банально, але категорія Іншого є базовою для людської ідентичности. Часто, щоб зрозуміти себе, треба побачити Іншого, зустрітися з ним. Цю «іншість» може сформувати час: покоління різняться між собою, творячи «інших» за статтю (модне сьогодні поняття «ґендер»), соціяльним походженням, етнічно-релігійними ознаками. Щодня ми стикаємось із множинністю ідентичностей, які великою мірою дозволяють нам зрозуміти самих себе. Книжка польського літературознавця Алєксандра Ф’юта дає нагоду зустрітися з багатьма Іншими, котрі на перший погляд здаються своїми.

Книжку складають чотири тематичні блоки, кожен із яких – нова зустріч з Іншим. Іншим для польського критика, – для українського читача він може здатися «своїм»; але все одно авторові роздуми цінні вже тим, що дають перспективу «стороннього ока». Есеї, зібрані у книжці, писано з різних нагод і друковано раніше у різних виданнях. Але за своєю ідейно-тематичною настановою та настроєм вони становлять певну цілість. Якщо говорити про авторову методологічну настанову, то загалом книжка дає приклад однієї з можливостей застосувати постколоніяльну критику у своєрідності слов’янського контексту.

Принагідно хочу зазначити, що Ф’ютове зацікавлення питаннями ідентичности, постколоніялізмом, дослідженням Іншого триває вже віддавна. Також важливо те, що літературознавець не переносить механічно ідеї Саїда чи Бгабги на центрально-східноевропейський ґрунт, а намагається застосовувати постколоніяльну методологію з урахуванням історико-культурної специфіки нашого реґіону. Важливо також, що Ф’ютова книжка жодною мірою не є вторинною щодо «Трубадурів імперії» Еви Томпсон, хоча автор і не заперечує того, що багато імпульсів для власних роздумів отримав саме від цієї дослідниці. Водночас «Зустрічам з Іншим», на відміну від «Трубадурів імперії» чи того ж таки «Орієнталізму», бракує певного авантюризму і чіткого окреслення позиції, іноді він нібито вибачається за застосування своєї методології. Зрештою, по-людськи це можна зрозуміти: надто багато дискусій навколо цієї постколоніяльної методології аналізу й надто незручна вона для багатьох, а особливо важко приймається тут, на нашому пост-... ґрунті.

Сказати, яка частина книжки може більше зацікавити українського читача, важко, але зрозуміло, що найперше в око впадають есеї, написані з урахуванням українського контексту. Варто зазначити, що у передмові для українського читача Ф’ют не лише обумовлює засади своєї методології (принагідно хочу підкреслити, важливим є поєднання постколоніялізму зі студіями Лєвінаса, Лякана, Тодорова, що вводить постколоніялізм ув аксіологічний дискурс, не замикаючи традиційно на самому лише марксизмі), а й демонструє досить непогану обізнаність із ситуацією в сучасній українській гуманітаристиці.

Вступом до всієї книжки є стаття, присвячена «Серцеві пітьми» Джозефа Конрада*. Цей письменник – попри часті нагадування, що він народився в Україні, попри існування тут літературної премії його імені, – на жаль, залишається поза прицільною увагою сучасних українських дослідників. Щоправда, Сергій Яковенко (у статті «Постколоніялізм і антропологія: “Інший” у “Серці пітьми” Джозефа Конрада») вказує на імпульс, який дає Ф’ют для інтерпретації творчости цього багатопланового і неоднозначного автора, котрий поєднав у собі багатоголосся землі, з якої походив, і обставини, в яких тривало його свідоме життя.

Стаття «Довкола “Серця Пітьми”» вводить нас у коло проблем, про які йтиметься у дальших розділах Ф’ютової книжки. Літературознавець указує на важливість визнання рівности всіх людей і водночас на неприйняття варварства, хоч би як воно виявлялося. Згодом це пролунає у Мілоша, і така позиція, вочевидь, важлива й для самого Ф’юта. Він звертає увагу не лише на метаморфози біографії Джозефа Конрада чи дискусійність різних проявів колоніялізму в Африці – коли британці засуджують...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі