Постреволюційна контрреформація: Чому я за політичну реформу

Жовтень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
95 переглядів

У минулому числі «Критики» вміщено Меморандум і Відкритий лист Харківської правозахисної групи з приводу загрози політичної реформи. Тут, окрім зауваг, які висловила Аґнєшка Корнєєнко у відповідному розділі своєї статті, подаємо полемічний коментар київського журналіста Володимира Чемериса, що їх люб’язно надали редакції автори Відкритого листа та Меморандума, Євген Захаров і Всеволод Речицький, а також їхні відповіді обом опонентам. – Редакція.

 

Новій владі вистачило всього лише сім місяців, аби показати українцям, що Система часів кучмізму не змінилася. Єдиною системною зміною, і то поки що віртуальною, стала конституційна реформа. Цілком згоден, що вона недосконала (пункти, які перетворюють депутатів на «кнопкодавів», загальний нагляд прокуратури та залежність декількох міністрів від президента треба звідти прибирати) і що «пакетне» голосування є неприйнятним. Але якщо Ющенко сьогодні в інтересах власних та «найближчого оточення» зможе скасувати реформу (в тому числі й спираючись на думку правозахисників), жодних системних змін не буде років із десять – до завершення двох президентських каденцій або принаймні до перемоги акції «Україна без Ющенка».

Реформа, навіть така, сьогодні просто необхідна. Її треба запроваджувати в життя, а потім удосконалювати: скасовувати недоречності, обмежувати президентську автократію, яку реформа залишає у великих обсягах, зліквідувати районні та обласні держадміністрації, збільшувати повноваження самоврядування. Бо іншої нагоди найближчим часом не буде.

А тепер – щодо тексту листа Харківської правозахисної групи.

1. Процедура, за якою «законопроєкт, проголосований у пакеті 8 грудня 2004 року, має знову пройти необхідну процедуру розгляду в Конституційному суді України» – це загибель реформи. Конституційний Суд у нас відданий президентові (незалежно від президентового прізвища).

2. Автори листа чекали «конституційного подання до Конституційного Суду» й «остаточного голосування, яке мало би відкинути цей украй недосконалий у політико-правовому сенсі витвір», але «колишні противники реформи перетворилися на її прихильників, сподіваючись майбутньої перемоги на парламентських виборах і отримання їхнім лідером посади Прем’єр-міністра з президентськими повноваженнями».

Про те, як змінюються погляди політиків на реформу залежно від політичних обставин, з’явився навіть такий вислів: «Юлить – значит иметь чёткую и последовательную позицию по конституционной реформе». Але змінює позицію не тільки Юлія Тимошенко (з якою це, до речі, вже вдруге: 2001 року, коли президентом був Кучма, вона зініціювала референдум про зменшення президентових повноважень). Я можу назвати й інших політиків, які за Кучми виступали проти президентського авторитаризму, а нині, опинившися біля Ющенка, стали противниками реформи. Проте Роман Безсмертний послідовний, він завжди був проти зменшення президентських повноважень, бо свого часу був при Кучмі, а тепер – при Ющенку. Тож не лише противники реформи стають її прихильниками з кар’єрних міркувань, але й навпаки: прихильники стають противниками. Це варто було би відзначити заради об’єктивности.

У разі впровадження реформи значний обсяг влади може опинитися в руках неприємних персонажів: Тимошенко або Януковича. До речі, Ющенко сам винен у тому, що соціологи фіксують злет Януковичевого рейтинґу. Думаю, в оцінці таких речей, як реформа, треба абстрагуватися від осіб, яким це вигідно, і говорити про принципові речі. Завжди знайдуться ті, кому вигідно, і не щоразу це будуть янголи небесні.

Утім, правителі завжди будуть комусь неприємні. Головне – обмежити правителя, щоби він не пустився берега, як свого часу Кучма, а тепер – Ющенко. За впровадження реформи не буде ідеального ладу, можливо...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі