Посібник із відживлення нації

Грудень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
101 переглядів

1998 року українець із Берестейщини, перекладач і публіцист Андрій Динько заснував у Мінську білоруський незалежний щомісячний журнал «ARCHE-Пачатак». Його головним редактором став уродженець Мінська, перекладач і філософ Валєр Булгакав.

У передмові до першого числа журналу (вересень 1998 року) Андрій Динько пообіцяв зробити з нього народний часопис, який сприятиме здобуттю Незалежности і «насамперед політичної та творчої Незалежности краю – визволенню з-під російської духовної окупації». А Валєр Булгакав, пов’язавши поняття άρχή («архе» – початок), άνάμνησις («анамнезис» – пригадування) та άλήυεια («алетея» – істина), окреслив призначення журналу як «пригадування-істини-в-її-джерелах».

«ARCHE» виник у середовищі молодих білорусів-европейців, яке своїми ідеями та енергією живило ще три незалежних гуманітарних часописи. Перший із них – «Беларускі гістарычны агляд», що його заснував і редаґував Генадзь Сагановіч, виходив щопівроку накладом 299 примірників. У ньому з’являлися дослідження білоруських і західних істориків, зокрема, Алєся Смалянчука, Генадзя Ластовського, Святлани Марозавої, Мікалая Улащика, Джойс Еплбай, Теодора Шнайдера, Едварда Гелета Кара та Лоренса Стоуна.

Найближчим до «ARCHE», принаймні спочатку, був журнал «Фрагмэнты філязофіі, культуралёгіі, літературы. Сярэднеэврапейскі культурны агляд», що його заснували Ігар Бабков і Валєр Булгакав. Окрім творів білоруських авторів Валянціна Акудовіча, Міхася Баярина, Сяргея Санька, Адама Гльобуса, – «Фрагмэнты» публікували переклади з Юлії Кристевої, Зиґмунда Фройда, Мілана Кундери, Вацлава Гавела, Мартина Гайдеґера, Збіґнєва Герберта, Славоміра Мрожка, Данила Кіша, Славоя Жижка та Анджея Валіцького. А навесні 1998 року вийшло українське число «Фрагмэнтаў» із перекладами статтей Романа Кіся, Наталки Білоцерківець, Максима Стріхи, Євгенії Кононенко, Наталі Яковенко й інших авторів із Києва та Львова.

Нарешті, третім часописом того інтелектуального кола була «Наша Ніва» – перша білоруська газета, яку 1906 року заснував у Вільні Аляксандар Уласав, а 1991 року відродив у Вільнюсі Сяргей Дубавєц. 1996 року «Наша Ніва» перемістилася до Мінська, а 2000 року її очолив Андрій Динько.

Звісно, у такому оточенні «ARCHE» не міг стати народним часописом, і вже в його першому числі (тема – «Порнографія», наклад – 200 примірників) переважали інтелектуали, страшенно далекі від народу: Вітольд Ґомбровіч, Умберто Еко, Вальтер Беньямін, Петер Слотердайк, Жан Бодріяр, Збіґнєв Бжезинскі, Лєшек Колаковський. Надалі переклади становили добру половину кожного числа. Натомість пригадування-істини-в-її-джерелах розпочалося в «ARCHE» есеями Кшиштофа Чижевського й Оксани Забужко про повернення додому людини та її спільноти.

Ранній «ARCHE» був веселим і трохи легковажним, його обкладинки прикрашали портрети дівчат і жінок роботи фотохудожниці Алєни Адамчик (дехто позував ню). «ARCHE» закликав читача:

любі сваё

глядзі сваё

чытай сваё

кахай сваё

слухай сваё

– проте не цурався і чужого, тож Сяргей Сматриченко опублікував у ньому свій переклад вибраних місць із «Камасутри», а Дзядька Васіль – переклади сонетів Бертольта Брехта:

Ня так яно, каб асалодай зноў

Не спакушаўся наш юрлівец гер, –

та XXIII римської елегії Йогана Вольфґанґа Ґете:

Вось запаведнік чароўны, я кветак любові чакаю,

Музы дагледзелі сад, мудра посеялі тут.

Я ж чаранок пладаносны, ствол залаты існаваньня

Радасна сам пасадзіў, шчасьця чакаю цяпер.

Згодом Юрась Пацюпа надрукував в «ARCHE» власні «Мезальянси, або Веселі сонети»:

О, небясьпечная жанчына,

як мёд з халоднага ляза! –

...
Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі