Пошуки европейського православ’я

Жовтень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
138 переглядів

Grzegorz Przebinda. Większa Europa. Papież wobec Rosji i Ukrainy. – Kraków: Wydawnictwo ZNAK, 2001.

 

Окцидентальна тема в українському інтелектуально-культурному просторі не належить до пріоритетних і дає про себе знати вряди-годи, зазвичай принагідно. Приїздить, скажімо, президент США, виголошує в самому центрі Києва публічну промову з цитуванням Шевченка – і під її враженням українська преса починає жваво обговорювати нашу причетність до західної цивілізації. Або офіційний візит папи римського – знову сплеск інтересу та емоцій із приводу европейськости обличчя нашої держави, чи то пак її европейського іміджу. Або найближчий у часі приклад – парламентські вибори. Безперечно, такі небуденні події стимулюють окцидентальні акценти громадської думки в Україні. Але правда й інше: час дії таких подій-стимуляторів нетривалий, через те дискусії на тему европейського вибору доволі швидко вщухають, а натомість знову занурюємося у проблеми й проблемки власного національно-державного організму: таке собі періодичне пожвавлення руху в замкненому колі. Така інтелектуальна самоізоляція є посутньою характеристикою перехідного суспільства, коли проблеми стратегічного вибору хоч і виходять на порядок денний, видаються не надто актуальними, відтак ефект від їх дискутування не переходить мінімальних меж, а млявий громадський розголос залишає владним інституціям право нехтувати їх.

За такого стану речей певною мірою обнадіює, що, крім «внутрішніх» (котрі лунають власне в Україні) голосів провідних інтелектуалів, які раз у раз детонують проблему стосунків із окцидентальною культурою, долинають переконливі голоси і з-поза України. Погляди закордонних аналітиків цікаві й цінні тим, що репрезентують позицію незаанґажованих обсерваторів, не уражених нашими провінційно-малоросійськими або патріотично-мегаломанськими комплексами, необтяжених ідеологічними матрицями матеріялізму і соціялістинної утопії. Це, звісно, аж ніяк не означає, що все в їхній позиції прийнятне. Важливо, що створюється прецедент для дискусії чи діялогу, коли можемо, виявляючи власні інтереси, бодай спробувати зрозуміти іншу сторону – власне ту, котра є нині речником европейських цінностей та европейського духовного досвіду.

У цей контекст уповні вписується праця польського славіста Ґжеґожа Пшебінди «Більша Европа. Папа про Росію та Україну». Тема дослідження – офіційні та приватні виступи понтифіка з питань Росії й України, його особисті контакти з культурними діячами обох країн. Одначе це лише перше концентричне коло з тих, що розкривають цілий спектр складних, суперечливих, часом надміру заплутаних питань: стосунки міжслов’янськими народами на розламі епохи тоталітаризму, між слов’янським світом і Заходом, між церквами (зокрема контакти Ватикану з православним світом), ідеологіями (у центрі праці – широко розрекламована, але складна в реалізації ідея екуменізму) і, нарешті, між конфесіями. Одна з найгостріших колізій книжки – драматична історія українських греко-католиків після 1946 року.

Проблематика, окреслена автором, досить широка. Географічно охоплено, головним чином, обшир, який називають Центрально-Східною Европою (Польща, Росія, Україна); рідше йдеться про Ватикан або Північну Америку, що стала осередком відродження греко-католицької церкви у повоєнний період. У часовому плані основний акцент покладено на сучасність. Але позаяк світлі й темні сторони новітнього осмислення проблеми таки міцно закорінені в історії народів та ідей, не обійшлося без екскурсів у минуле. У спробі нашкіцувати адекватну ситуацію стосунків папи римського та Ватикану зі східнослов’янськими державами й культурами авторові вельми став у пригоді його досвід дослідника еволюції російської духовної ідеї XIX – початку XX століття (1998 року він опублікував монографію «Від Чаадаєва до Бєрдяєва. Дискусія про Бога і людину в російській думці 1832–1922»).

«Предметом мого дослідження та опису, – пише Пшебінда є Текст Папи в його найзагальнішому значенні...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі