Порівняльна еволюція лайки

Квітень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
311 переглядів

Культура рухається шляхами мови, немовби вагон залізничними рейками. І на її маршруті трапляються станції не лише знані й помпезні, а й маленькі, майже непомітні, такі, що навіть і назви їхні іноді оголошувати соромно. Та часом саме на них і відбуваються події, визначальні для розкладу й руху.

Британський дослідник Пітер Силвертон у книжці «Брудна англійська» («Filthy English») досліджує еволюцію лайки в англійській і деяких інших мовах. Його аналіз виявляє важливу закономірність: найбрудніша лайка з часом стає невилучним елементом повсякденного лексикону.

Дуже показовою є ситуація, що склалася в сучасній французькій мові зі словом «putain» (шльондра): з іменника воно перетворилося на вигук (саме тут хочеться вжити спеціялізованіше російське «междометие»). Французи зловживають ним і можуть запросто сказати десь у супермаркеті про якісь яблука: «Putain, mais c’est bon!» (Ой, які ж вони добрі!). Силвертон розповідає про знайомого викладача-француза, який працював у Лондоні: той вигукував «putain» за будь-якого приводу, але це зовсім не свідчило про низьку культуру його мови – радше про певний автоматизм звички.

У сьогоднішній Британії, пише Силвертон, слово «bitch» (сука) вважається досить невинною лайкою, але так було не завжди. Словник, виданий 1811 року, визначає його як «найобразливіше звертання, яке може бути застосоване до англійки». На слензі в’язнів-гомосексуалів цим словом позначають сьогодні також пасивного партнера. У США існує феміністичний журнал «Bitch». Але, зазначає дослідник, у 1997 році це слово зазнало несподіваних репресій, які стосувалися пісні групи «Prodigy» «Smack My Bitch Up» («Відшмагай мою суку»). Попри явно іронічний зміст пісні, телебачення рідко показувало її кліп навіть після опівночі. В етері BBC Radio 1 взагалі крутили тільки її інструментальну версію, без слів, і оголошували просто як «Smack» («Відшмагай»). У 2007 році членкиня муніципальної ради Брукліна Дарлін Мілі запропонувала заборонити вживання слова «bitch», але за це проголосувало лише вісімнадцять із п’ятдесяти одного члена ради. Причина її поразки полягала у своєрідному поліморфізмі цього слова в англійській мові. Назвати так жінку – це одне, але, наприклад, фраза «This is a great book, although it really is a bitch to read» в устах навіть рафінованого інтелектуала означає дослівно: «Це прекрасна книжка, але читати її дуже нелегко». Сучасний англієць також запросто може сказати про свою подружку «She’s my bitch and I love her» –«Це моя баба, і я її кохаю». Тобто тепер це просто запанібратське найменування жінки.

Перешкодою для спроб криміналізувати лайку в західному світі є не лише поліморфізм, але й усталені культурні традиції. У давні часи в Европі з’явився так званий закон Lèsemajesté, який визначав покарання за лайку на адресу державних діячів. Що далі від ЕС, то архаїчніших форм набуває ця норма. В Ірані, облаявши члена уряду, можна отримати 74 удари батогом. Натомість у Нідерландах у жовтні 2007 року 47-річного громадянина, який, підійшовши до офіцера поліції, розповів йому про всі форми сексуальних стосунків, які він бажав би мати з «гнилою хвойдою» – королевою Беатрикс, оштрафували на 400 еврів. А побутова лайка – наприклад, на вулиці – у більшості країн світу, на відміну від пострадянського простору, взагалі не тягне кримінального покарання.

На теренах екс-СРСР уживання певного корпусу лайок (для яких навіть існує властивий тільки нам термін «нецензурні»), майже ґарантовано формує corpus delicti. Новий Кримінальний кодекс України у XII розділі «Злочини проти громадського порядку та моральности» має статтю 296-ту, яка за досить туманно трактоване «хуліганство» карає обмеженням волі на строк до п’яти років. Адміністративний кодекс також передбачає за нецензурну лайку в громадських місцях виправні роботи на строк від одного до двох місяців із відрахуванням двадцяти відсотків заробітку або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб. Українські правоохоронці успішно...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі