Поневолені університети

Березень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
34 переглядів

Книжки, згадувані у статті:

John Connelly. Captive University. The Sovietization of East German, Czech and Poland Higher Education, 1945–1956. – Chapel Hill–London, University of North Carolina Press, 2000.

Andrzej Walicki. Polskie zmagania z wolnośćią. – Kraków, 2000.

Stanisław Murzacki. Między kompromisem a zdradą. Intelektualiści wobec przemocy, 1945–1956. – Kraków, 2002.

Іван Крипякевич у родинній традиції, науці, суспільстві // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, т. 8. – Львів, 2001.

Пам’ятаєте старенького гімназіяльного вчителя з роману Валеріяна Підмогильного «Місто», який запитував головного героя, чи знає той латину? Відповідь була вельми промовиста: мовляв, не вчив, бо тепер не потрібно. У менш відомому літературному творі «Соло на флейті» Івана Микитенка молода дівчина Наталя використовує жіночі чари, аби викрити «класового ворога» Ярчука, – однією з ознак його чужости було вживання латинських висловів і цитування Сенеки, Геракліта, Френсиса Бекона. Може, підказка пролетарським читачам щодо способу розпізнавання «буржуазних елементів» стала в пригоді тим, хто за кілька років викрив і самого автора, який, виходить, знав про існування Сенеки з Гераклітом, але приховував своє справжнє лице.

Мені довелося навчатися в університеті за часів, коли запитання – а ви знаєте латину? – можна було почути вкрай рідко, а про «стару» професуру згадували з ностальгійним смутком. Беручися за цей текст, я намагався пам’ятати про велику відповідальність за те, чого сам уникнув просто тому, що народився пізніше. І, відважуючися на виправу через міст, тонший за лезо меча, прагнув триматися рівноваги й врівноважености.

* * *

Чим була совєтська вища освіта, про котру нам довго і впевнено розповідали як про найкращу у світі? Одразу після революції у 1918 році єдиною вимогою при вступі до університету був вік. Уряд перебрав на себе функцію призначати професорів, а юридичні факультети перетворили на факультети суспільних наук. Утім, про повне знищення навчальної системи новому режимові не йшлося, він прагнув іншого – утилітаризувати й стандартизувати її. Від самого початку це передбачало основну увагу до технічних спеціяльностей; замість використання спеціялістів ancien regime зважали передовсім на соціяльне походження вступників на інженерні факультети. До гуманітарних наук черга дійшла пізніше і теж за утилітарним принципом – від «найактуальнішої» новітньої історії до позірно менш «актуальної» давньої. Складником освітніх реформ стало знищення автономности університетів, особливо сильної після революції 1905 року. Нова влада централізовано призначала ректорів і проректорів, «спускала» до кожної установи стандартизовані плани, а від середини 1930-х років з’являється інститут аспірантури та інституція нагляду за науковою продукцією: Вища атестаційна комісія (ВАК).

Тій самій засаді стандартизації мав слугувати і принцип колективізму – початково абсурдний бриґадний метод навчання, коли певне завдання виконувала «бриґада» студентів, хтось один із них звітував про роботу, й усі отримували однакову оцінку. Згодом колективізм підтримували радше символічними акціями: робітничою практикою, «культпоходами» до театру, участю в демонстраціях та партійних зборах.

Водночас, влада вряди-годи недвозначно вказувала на нижчість «прошарку» інтеліґенції в робітничо-селянській державі. У 1920–30-ті роки, коли ще існували інституції, не повністю підпорядковані урядові, засобом боротьби з ними стають «робітничі інспекції», які вирішують, що має експонуватися в музеях і що вивчатиметься в Академії наук; студентські комуністичні організації отримують право викривати «ворожі» наміри викладачів, котрі принципово ставилися до викладання, за що тих позбавляли праці, а то й свободи.

За всіма цими заходами стояла ідея створити нову, «...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі