Помаранчева революція, блакитна реформа...

Лютий 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
93 переглядів

Ще не зникли повністю сліди наметового містечка в Києві, ще розглядають свої «посвідчення учасника Помаранчевої революції» люди з Майдану, на телеканалах ще тривають дебати щодо можливих варіянтів подальшого розвитку подій, а влада вже пішла, за образним виразом Леоніда Кравчука, «пити коньяк». І справді, вона його заслужила.

Адже те, чого так довго не вдавалося здійснити Кучмі адміністративними стараннями й умовляннями, раптом звершилося на пікові громадянського протистояння. Два тижні Ющенкової Помаранчевої революції можна зарахувати за цілі роки еволюційного Кучминого реформаторства. Хоч би як суперечливо промовляли наші суто особисті симпатії або емоції ширшого – публічного плану, таким є підсумковий «krajobraz po bitwie».

Чи виграла щось у конституційному розумінні українська спільнота, наразі сказати неможливо. І революції, і конституції спиняються повільно, так само, як і набирають ходу. Відомо, що конституції є органічно важкими інерційними механізмами. І хоча фінальна версія нашої конституційної (політичної) реформи стала найпоміркованішою з усіх пропонованих – починаючи від Лазаренка й аж до Мороза – її повний ефект може виявитися вочевидь не найближчим часом.

Загалом нова конституційна схема є відносно простою. Відтепер президент частково керуватиме зовнішньою політикою країни, обороною, внутрішньою безпекою, а також головами місцевих державних адміністрацій. Решту справ політичного менеджменту вирішуватиме Кабінет Міністрів. Двовладдя у виконавчій вертикалі очевидне, але саме до цього реформатори, схоже, прагнули.

Народні депутати України набувають, за реформою, статусу «стійких олов’яних солдатиків» партій і парламентських фракцій, а їх лідери й ідейні провідники перетворюються на справжніх китайських мандаринів. Принаймні питання персонального складу Кабінету Міністрів й держбюджету вирішуватимуть саме вони.

Судова система залишилася майже неушкодженою, реанімаційно-авторитарні набутки прокуратури не варто переоцінювати чи надміру драматизувати. Ймовірно, нагляд прокуратури глибше занурить наших безкорисливих служителів законности в дрібний місцевий і середній реґіональний бізнес, але йому до цього не звикати. З іншого боку, як кажуть фахівці, часткове повернення прокурорського нагляду за здійсненням прав і свобод пояснюється не так нашою правовою нерозвиненістю (думка офіційного Страсбурґа), як елементарною злиденністю українського населення. Справді, захист прав, свобод та інтересів у судах залишається для багатьох людей поки що надто рафінованою й казуїстичною процедурою.

Утім, якби Україна за рівнем громадсько-політичного й культурного розвитку стояла ближче, скажімо, до Чехії, з реформою можна було би примиритися. Проте Україна – дуже молода демократія, й навряд чи застосування суто парламентських процедур для розв’язання її головних і болючих проблем справді імпонуватиме нашій відносно малорозвиненій політичній системі.

Свого часу Ганна Арендт, аналізуючи ознаки органічної революції, зазначала, що справжні революції завжди розширюють рамки народного представництва. Тобто соціяльна база державного управління з кожною революцією стає дедалі ширшою та демократичнішою.

Щось цілком очевидно протилежне спостерігаємо в правовому результаті помаранчевого протистояння. Адже, за реформою, безпосередній вплив демосу на українську політику зменшується. Хоча українці й надалі обиратимуть свого президента, а ЗМІ працюватимуть без темників, все це більше не означатиме суттєвої зміни політичного курсу країни. Тому правові наслідки помаранчевого руху можна розглядати навіть під кутом зору реальної законодавчої деволюції.

Щиро кажучи, президента з пореформеними повноваженнями справді можна було б обирати в парламенті, й тільки підпорядкованість йому місцевих державних адміністрацій поки що дозволяє розглядати цю посаду як балансову противагу до законодавчої гілки влади в державі. Якщо надалі голови державних адміністрацій стануть виборними, всенародне обрання...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі