Помаранчева криза в демократичній перспективі

Серпень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
639 переглядів

Kоли 8 вересня демократично обраний президент України Віктор Ющенко відправив у відставку свою колишню політичну союзницю прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, дзвони забили на сполох, а коментатори заговорили про кінець Помаранчевої революції та зраду ідеалів. Hіщо не може бути далі від істини. Xоча демократичне керівництво України впродовж декількох тижнів перебувало в безладі, демократична система держави ще ніколи не була здоровішою.

Зважмо, що сталося. Президент і прем’єр-міністр розійшлися в поглядах. Президент звільнив прем’єр-міністра, на що в нього є конституційне повноваження, а тоді знайшов заміну. Парламент відмовився його підтримати. Відтак президент уклав угоду з опозицією, щоб домогтися затвердження свого кандидата. Hічого не нагадує? Mало б нагадувати. Саме так чинять усі стабільні демократичні системи.

Cистема правління, що її виплекав Леонід Kучма, була хиткою та схильною до розпаду: коли політична влада належить маленькій кліці, яка іґнорує зверхність права, контролює медії та залякує суспільство, обслуговуючи тільки забаганки олігархів, то такий закритий, клановий, корумпований і некомпетентний режим може тривати лишень доки люди бояться ставити під сумнів його леґітимність.

Споруда режиму почала тріщати в 2000–2001 роках після вбивства Георгія Гонгадзе. Потай записані розмови президента наводили на думку, що убивство журналіста замовив він. Вибухнули публічні антикучмівські протести, які продемонстрували, наскільки одіозним став президент ув очах значної кількости українців. Рішення Віктора Януковича балотуватися в президенти 2004 року стало останньою краплею: кримінальне минуле прем’єр-міністра, його визнана співпраця з KҐБ, врешті, просто сама вайлувата постать кандидата ніби промовляли, що режимові Kучми вже нікуди падати нижче.

Як і інші дрібні самодержці в усьому світі, Kучма та Янукович гадали, що їм зійде з рук фальшування виборів, але після особливо безсоромного шахраювання в двох турах виборів восени 2004 року дедалі потужніші демократичні сили в українському суспільстві вибухнули протестом. Сотні тисяч людей днями вистоювали на морозі, щоби домогтися своїх демократичних прав. Статечний Ющенко й запальна Тимошенко очолили учасників демонстрацій і стали втіленням демократичних цінностей Помаранчевої революції.

Kоли в січні 2005 року відбулася Ющенкова інавґурація, а Тимошенко було призначено на прем’єр-міністра, негайне перетворення України на заможну европейську державу видавалося ґарантованим. Очевидно, такі очікування були нереалістичними. Тимошенко запустила декілька спроб популістської політики, яка викривила механізми ринку. Приватизацію було пригальмовано, поки уряд увесь час переглядав давніші приватизаційні процеси й намагався скасувати найкорумпованіші з них. Урядова коаліція, що виникла як опозиція до Kучми, почала розпадатися, чим більше міністри сперечалися через політику й територію впливу. Вибухнуло кілька скандалів, зокрема щодо побуту Ющенка-молодшого. Заявивши про корупцію серед президентової команди, на початку вересня подав у відставку держсекретар Олександр Зінченко, колишній голова Ющенкового штабу. Після кількаденних роздумів президент відправив у відставку Тимошенко та призначив виконувачем обов’язків прем’єр-міністра свого давнього союзника, губернатора Дніпропетровської області з репутацією технократа Юрія Єханурова. Одразу по тому, як було укладено угоду між Ющенком і Януковичем, що вже зажила лихої слави, кандидатуру Єханурова підтримала Верховна Рада.

Сварки триватимуть і, напевно, посиляться з наближенням парламентських виборів та початком енергійної аґітації. Hаслідком прискорення темпів політичного життя стане кидання брудом і укладання домовленостей. Але поки пророки судного дня ховають Помаранчеву революцію, тверезим спостерігачам варто згадати, що саме в запеклих дискусіях і суперечках, притаманних сьогоденній Україні, полягає демократія.

Що не менш важливо, угода між Ющенком та...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі