Полюси соціяльної уяви та позиція дослідника

Травень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
168 переглядів

Поль Рикер, Ідеологія та утопія, Київ: Дух і літера, 2005. (Paul Ricoeur, Lectures on Ideology and Utopia, Columbia University Press, 1986).

Поняття ідеології відіграло не останню роль у концептуальній драмі гуманітарної думки XX століття, бо ж його смислове «амплуа» було пов’язане з категоріями пізнання, політики, вірувань. Траєкторією розвитку цього поняття став рух від неґативного розуміння ідеології до позитивного означування поняття (якщо брати до уваги патос відповідних побудов). Небавом після свого народження «ідеологія» почала належати лише «іншому», що було властиво її природі. Тобто ідеологічним не називали, а «обзивали». Першою значною теоретичною сценою для ідеології став марксизм, у якому поняття отримало всі свої смислові зв’язки з історією, структурою суспільства, наукою, релігією та економікою. Поняття переважно й надалі перебувало в цьому просторі. Отож від Марксової «Німецької ідеології» (1945–1946) ідеологію вважали «хибною свідомістю». Але приписування «іншому» такого «гріха» передбачало певну епістемологічну чванливість своєї позиції, від якої в СРСР, починаючи від 1930-х, не червоніли хіба що марксисти. Пізніша марксистська теорія трактувала поняття ідеології обережніше та софістикованіше. Вже Бахтін у 1920-х силкувався позбавити його класового й економічного детермінізму, увівши поняття ідеології в семіологічну сферу. Тобто, за Бахтіним, ідеологія є простором знакового, в якому дослідник завжди вже перебуває. Інше ориґінальне та плідне тлумачення ідеології знаходимо в роздумах Ґрамші («Тюремні зошити»), де дослідник розробляв теорію гегемонії (Рикер незадовго перед тим, як читав лекції про ідеологію та утопію, на основі яких написано книжку, опрацював тексти Ґрамші та визнав його думки найцікавішими серед тих, що висловили марксисти, хоча детальніше його праць у лекціях не розглядав).

У Франкфуртській школі, що розробляла марксизм як критичну філософію, ідеологічному було протиставлено патос звільнення. Однією з найцікавіших теоретичних студій з ідеології є друга частина «Мітологій» Ролана Барта (1958), де марксистський патос викриття дрібнобуржуазної ідеології та відчужености (яку Барт називає натуралізацією) представлено в термінах структуралізму. Мітологію та ідеологію Барт подає в термінах конотативної системи, яка паразитує на знаку неідеологічної комунікації. Тут усе-таки збережено уявлення про «неідеологічну мову», але пізній Барт й інші дослідники, яких пов’язують із французьким постструктуралізмом, відкидають таку натуралістичну ілюзію. Однак у їхніх працях поняття ідеології, втрачаючи свого традиційного суперника-істину («Критика цинічного розуму» Петера Слотердайка) та політичну специфікацію, саме стає менш чітким: зринають твердження, що все – навіть сама реальність – є ідеологічним (такою є позиція представника лаканівського психоаналізу Славоя Жижека в праці «Піднесений об’єкт ідеології»).

Поль Рикер, керуючися протиставленням ідеології та утопії, що його вперше розробив Карл Мангайм, представив свою версію такої траєкторії. Рикер має на меті розглянути ці поняття в структурі суспільного уявлення через діялоги із сильними мислителями, яких автор обрав за співрозмовників. Рикерова стратегія є взірцем не репресивної герменевтики, але обережного прочитання, чимось на кшталт маєвтики, за допомогою якої з текстів мислителів-«партнерів» дослідник здобуває важливі в розмові поняття та ходи думки. Рикер цілком свідомо пропонує авторам висловити те, чого вони самі не згадували: скажімо, Вебер під Рикеровим пером постає теоретиком ідеології як «надлишкової вартости» довіри до встановленої влади. Загалом же цей текст є діялогом мислителів на задану тему.

Рикер використовує метод раціональної реконструкції, відшуковуючи в мислителів різних контекстів концептуальні побудови, які можна зіштовхнути в намаганні якнайпереконливіше відповісти на актуальне питання. Розмова починається з раннього Маркса, його «Філософсько-економічних рукописів 1844 року» та «Німецької...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі