Польські свідчення про український геноцид

Листопад 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1116 переглядів

Пам’ятник жертвам Голодомору в Києві
Світлина Олександра Синиці / УНІАН.

Голодомор в Україні 1932–1933, Варшава–Київ, 2008, 1208 с. + 8 с. фотоілюстрацій. Holodomor 1932–1933, Wielki Głód na Ukrainie w dokumentach polskiej dyplomacji i wywiadu. Wybór i opracowanie – Jan Jacek Bruski, Warszawa, 2008, 778 с.+8 с. фотоілюстрацій.n

 

До 75-ї річниці Голодомору польські дослідники випустили в світ два фундаментальні збірники тогочасних документів, збережених в архівах польських спецслужб. Сьомий том із серії «Польща та Україна у тридцятих – сорокових роках XX століття. Невідомі документи з архівів спеціяльних служб» – двомовне видання, яке з’явилося завдяки зусиллям великого колективу науковців і архівістів; друга книжка – це авторська праця ад’юнкта Інституту історії Яґелонського університету в Кракові Яна Яцка Брузького.

Оцінити якість відібраних для першого збірника документів я мав змогу, знайомлячись із працею упорядників іще в рукописі. 230 документів з архівів польських спецслужб і радянських органів державної безпеки за 1928–1940 роки творять у сукупності насичене інформаційне поле, полегшуючи роботу дослідників Голодомору.

Тепер є нагода оцінити і працю Брузького. Він працював незалежно від польських та українських упорядників серійного видання, тож кілька опублікованих документів в обох збірниках продубльовано. Та все одно поява цієї добірки – археографічна та історіографічна подія.

Брузький увійшов у велику науку публікацією в 2000 році монографії «Петлюрівці» (друге видання – 2004), у якій дослідив діяльність Державного центру УНР в екзилі. Збірник документів про Голодомор, над яким він працював у 2003–2007 роках, – не менш вагоме досягнення. В ньому опубліковано 211 документів з Архіву нових актів (документи МЗС, Посольства Польщі в Москві, військового аташату при посольстві) та Центрального військового архіву (рапорти генеральних консулів у Києві і Харкові, донесення представників спецслужб з України, які відправлялися в другий – розвідувальний – відділ Генерального штабу).

Коли збірник документів уже було упорядковано, Брузькому вдалося попрацювати в Російському державному військовому архіві над документами другого відділу Генерального штабу Польщі. Ці документи 1939 року захопили німці у Варшаві, а 1945 року їх вивезено в СРСР як воєнний трофей. У збірнику 25 цікавих документів вміщено у вигляді додатка. Переважно це донесення польських консулів у Харкові та Києві за 1931–1934 роки, а також доповідь генконсула у Тбілісі про заворушення на Кубані (від 20 січня 1933 року) і виклад довірчої розмови посла Польщі в Анкарі з Ворошиловим (від 16 листопада 1933 року).

В Радянському Союзі про голод 1932–1933 років до грудня 1987 року було заборонено згадувати. Сталінська заборона діяла з 1932 року, тобто на 55 років замкнула всім уста. Вивчаючи природу незбагненної слухняности радянських людей – згоди будь-що тримати язика за зубами, не слід забувати й тих сотень тисяч в’язнів ҐУЛАҐу, які, повернувшись додому за часів Хрущова, теж зазвичай не розповідали у сім’ях про те, що з ними сталося. Це явище безпосередньо пов’язане з терором небаченої сили, якому систематично, впродовж чверти століття, піддавали громадян, аби вони діяли так, як потрібно владі.

Звідси виникає питання: що знали на Заході про замовчувані сталінські злочини, зокрема й про найбільший із них – Голодомор у низці реґіонів країни (УСРР, Північний Кавказ, Нижня Волга, Казахстан)? Наскільки пробивалася заборонена інформація крізь «залізну завісу»? Як спрацьовували секретні служби при дипломатичних представництвах, висвітлюючи для своїх урядів реальне становище в Радянському Союзі?

...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.