Польські контексти модерної України

Квітень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
56 переглядів

Книжки, що обговорюються у статті:

Tadeusz Andrzej Olszański. Historia Ukrainy XX w. – Warszawa, 1993.

Andrzej Chojnowski. Ukraina. – Warszawa, 1997.

Jarosław Hrycak. Historia Ukrainy. 17721999. Narodziny nowoczesnego narodu. – Lublin, 2000.

Władysław A. Serczyk. Historia Ukrainy. – Wrocław, 1979, 2001.

1

Коли 1918 року внаслідок Брест-Литовського миру Холмщина мала перейти до новопосталої української держави, більшість польських медій назвали це рішення «четвертим поділом Речі Посполитої», а в українському русі добачали німецьку інтриґу. Непримиренність українського та польського національних рухів на початку XX століття випливала з самої природи українського відродження, яке неминуче руйнувало усталені візерунки польської та російської націй. При цьому й українці, й поляки сприймали одне одного як головного суперника, шукаючи опертя, натомість, у геополітичній грі між Берліном і Москвою. Навіть приязно налаштовані до українського руху й української незалежности особи, як-от Леон Василевський, не могли уявити собі, зважаючи на «загальнопольські» політичні та культурні функції реґіону, відокремлення від Польщі Львова та Східної Галичини.

Якщо Роман Дмовський виступав із асиміляційною програмою, вважаючи українців і білорусів кепським різновидом поляків, то Юзеф Пілсудський, оцінюючи національний неросійський рух як союзників, іще в Токійському меморандумі 1904 року фактично відтворив ту саму ідею польського месіанізму, мовляв, «тільки поляки зможуть ... повести за собою інші поневолені Росією національності». Не дивно, що польська преса 1918–1919 років постійно висловлювала жаль з приводу «ставки» Німеччини на український рух.

Для пересічного поляка модерна історія України – це ніби ланцюжок знакових зіткнень, починаючи від Брест-Литовського миру через Ризьку угоду, пацифікацію до Волинської різанини й акції «Вісла», помножених на докорінно відмінне бачення Другої Речі Посполитої 1918–1939 років: уособлення відродженої нарешті польської державности й крах державницьких змагань українців.

Очевидно, польсько-українські стосунки мусили пройти стадію непримиренного протистояння, це допомогло усвідомити слушність поглядів 1930-х років (зокрема, на сторінках видання «Biuletyn polsko-ukraiński»), остаточно концептуально сформованих в есеях Єжи Ґедройця та Юліуша Мєрошевського, опублікованих у паризькій «Культурі». Йшлося про потребу нової «східної політики» Польщі, яка ґрунтувалася б на остаточній і незаперечній відмові від претензій на Львів або Вільнюс та визнала незалежні держави східних сусідів як найближчих партнерів нової Польщі.

Ставлення до українського питання, як його окреслила «Культура», опанувало польську політичну й інтелектуальну еліту, натомість для пересічного поляка життєвим залишалося зверхнє стереотипне ставлення до українців – цьому неабияк посприяла комуністична Польща, яка, з одного боку, не заохочувала україністичні зацікавлення, а з іншого – провадила стосовно українців, що мешкали на її території, жорстку асиміляційну політику.

2

Тому на початку 1990-х постала нагальна потреба «відкрити» для польського суспільства українську модерну історію. І першим за це взявся талановитий публіцист Тадеуш Анджей Ольшанський.

Цікавий популярний нарис Ольшанського «Історія України XX століття» (1993) є викладом «зовнішніх» політичних подій і розрахований на загальне ознайомлення з українською історією. Водночас, автор не позбавляє свій текст емоційного забарвлення, відверто пише про ідеологічні стереотипи, намагаючися їх подолати. Багатьох помилок, як уважає Ольшанський, допустилися й польські, й українські політики у ситуаціях, коли не вдалося дійти згоди, хоча він визнає, що подеколи (зокрема, в питанні належности Львова) компроміс був неможливий. Автор не відступає від питомо польського бачення певних явищ (жалкує, що такі «радше розбійники, ніж...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі