Польські клопоти на европейському порозі

Травень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
36 переглядів

1

Останнє десятиріччя минулого тисячоліття – це перше десятиріччя відродженої Польщі. Такі збіги завжди видаються аж надто перевантаженими символікою. А насправді? Зі скількома мріями протягом цих останніх десяти років нам довелося попрощатися, скільки цінностей перестали хоч би щось для нас значити? Чого ми, зрештою, досягли?

Для початку варто розглянути два звіти Центру дослідження громадської думки, опубліковані у червні й липні 1999 року: вони висвітлюють минуле десятиліття краще, ніж томи аналізів. Особливо цікавими є відповіді на анкету, в якій респондентів, не пропонуючи їм жодного варіянту відповіді, запитували, що змінилося на краще за останні десять років. Опитувані поставили на першому місці ліквідацію комуністичної економіки в її найразючіших проявах, як-от карткова система, черги, синдром поганого постачання – 42% респондентів. На другому місці опинилися свобода слова, вільна преса, ліквідація цензури – 21%. А на третьому – політичні свободи, зміна устрою, багатопартійна система тощо; це відзначили 17% анкетованих. Ці результати є вельми показовими. Вони засвідчують, якого великого значення – через десять років після перемоги на виборах 1989 року – надавали поляки свободі культури, ставлячи перетворення в цій сфері перед зміною політичної системи, хоча – мимохідь зауважмо – 21% становить лише п’яту частину всіх варіянтів, зазначених в анкеті. Втім, факт, що вільна культура як цінність особливої ваги посідає місце між економікою та зміною політичного устрою, спонукає прийняти банальну, зрештою, тезу про залежність культури від економіки й політики – але з характерною відміною. Цього разу не політика визначає межі свободи слова, а саме ця остання забезпечує політичні свободи. У відповідь на прямо поставлене запитання – чи варто було міняти устрій? – не всі поляки виявили одностайність. У березні 1994 року ствердну відповідь дали лише 60%, а в червні 1999 року – 72%. Це позитивний результат, однак він свідчить зокрема й про те, що вельми значна частина польського суспільства не була переконана в істотній вартості зміни. Поширюючи результат анкетування на ціле суспільство, можна сказати, що, гіпотетично, з 38 мільйонів людей лише 22 мільйони 800 тисяч цілком прийняли трансформації, отже, 15 мільйонів 299 тисяч могли цієї зміни не прийняти. Це, безумовно, величезна цифра. На кінець десятиріччя однозначних прихильників змін було близько 27 мільйонів – це, певно, слід пов’язувати з тим, що досягло зрілости покоління, сформоване в умовах III Речі Посполитої. Однак незадоволених було так само багато – понад 10 мільйонів громадян. Історичного 1981 року такою самою була чисельність членів об’єднання «Солідарність». Останнє десятиліття, більшістю цілком схвалюване, знаменувало для багатьох руйнування підвалин дотеперішнього життя, незрідка нищення того, у що вони вірили, дестабілізацію, розпад звичного світу. Трансформація підважила один із найукоріненіших у суспільстві мітів комуністичної пропаґанди – міт про соціяльну й економічну рівність усього суспільства, так само як похідну від нього переконаність, що вироблений прибуток є власністю всього народу, а не лише окремих політичних та економічних груп. Відтак у суспільстві поширилося переконання, що прихований перерозподіл народної власности, здійснений протягом останніх десяти років, – жахлива несправедливість, а подекуди навіть справжнє грабіжництво, здійснюване під приводом трансформацій і в умовах недосконалого права. Навіть запропоновану наприкінці десятиліття солідаризацію через приватизацію національної власности оцінено, парадоксальним чином, як черговий несправедливий перерозподіл, що не задовольняє суспільних сподівань.

Скинувши 1989 року патріотичний «Конрадів плащ» і виявивши під ним лише суспільну голизну, чи пак латану свитку, ми побачили, на якому шумовиську живемо і на яку ненависть здатні у битві за матеріяльні бенефіції чи рештки з Круглого столу, – ми, ще так недавно згуртовані героїчним мітом «Солідарности»....

Про автора
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі