Польське літературознавство на тему постзалежности

Серпень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
873 переглядів

Після 1989 року стало помітно, що політичні й економічно-суспільні перетворення, які відбулися тоді в Польщі, спричинили й суттєві зміни у відчутті індивідуальної та колективної ідентичности поляків: з одного боку, вони робили її відкритішою до імпульсів, що надходять із Західної Европи, а отже, нечіткою й розмитою; а з другого – замикали її в оборонній позиції в колі найтривкіших стереотипів, усталених у мартирологічно-месіянській версії історії країни з досвідом майже півторастолітніх поділів, руйнації обох світових воєн, психосоціяльних наслідків німецькорадянської окупації в 1939–1945 роках і довгого періоду повоєнної обмеженої суверенности.

Двоїстість чи, може, краще – багатовимірність реакції на велику зміну відбилася в літературі минулих двадцяти років, яка виявила діяметрально протилежні світоглядні відмінності в польській спільноті, яку до 1989 року сприймали крізь призму взаємин між владою та опозицією, причому і перша, і друга намагалися діяти як речники мовчазної більшости суспільства. Колишня опозиція в той час поділилася на багато таборів (ліберально-світських і національно-католицьких, якщо обмежитися спрощеним узагальненням); представники колишньої влади опинилися в позиції Чужих, яким через морально-етичні переконання не знайшлося місця у відродженій (як швидко з’ясувалося – позірній) спільноті.

Якщо взяти за приклад прозові твори минулого двадцятиліття, легко назвати ті, що протестують проти нових економічно-політичних реалій у Польщі, – хоч би «Четверте небо» Маріуша Сєнєвіча (2004), «Завал» Славоміра Сгути (2004), «Ніщо» Давіда Бєньковського (2005); як і ті, що показують старих/нових вилучених: «Єврейок не обслуговують» Сєнєвіча (2006), «Куку» Іґнація Карповіча (2006), «Гашишопенки» Ярослава Масьлянека (2008) та багато інших. З’явилися й твори, у яких видно спроби опосередковано чи прямо поміркувати про механізми, що створюють сприятливу ситуацію для вироблення певних рис ідентичности вилученого чи переслідуваного індивіда. Маю на увазі «Польсько-російську війну під білочервоним прапором» (2002) Дороти Масловської, «Абсолютну амнезію» (1995) Ізабелі Філіпяк, «Ваду» (2006) й «Італійські шпильки» (2011) Маґдалени Тулі, «Твір про Матір і Батьківщину» (2008) Божени Умінської-Кеф чи «Маля» (2011) Сильвії Хутнік. Названі твори вдало вписувались у дискусію, яку колись розпочав текст Ґаятрі Співак «Чи може підпорядковане промовляти?» (1989). Виявилося, що за минулі роки у вітчизняній прозі, яка торкається цієї проблематики, можна помітити сліди офіційного дискурсу на тему польської дійсности (тобто способу її зображення з використанням готового домінантного словника), що в різних варіянтах функціонував у часи поділів, окупації, неповної суверенности й... досі виявляє певну стійкість.

У романі Масловської цей дискурс домінує тоді, коли проявляється вироблене за період тривалого поневолення зневажливе ставлення до гнобителя, якого сприймають за дикого та примітивного. Це росіяни, чи кацапи, – уособлення всього зла для героїв твору: підлітків із міських висоток, які навчаються у польських школах, дивляться польське телебачення, виховуються в польських родинах. Поняття «кацапський» вони перенесли на все, що вони сприймають як відразливе, гірше від них самих, а також на будь-яку владу, котра здійснює контроль над громадянином і має повноваження визначати кращих і гірших. Герої твору Масловської вважають за «кацапське» те, що позбавило їх гідного місця у світі. Тому вони інтуїтивно конструюють образ «кацапа» так, що він відповідає принципам колоніяльного дискурсу; дискурсу насилля, який, каже Гомі Бгабга, має на меті витворити такий образ поневоленого (тут: гіршого), аби проявилася його деґенерація, яка править за виправдання його підпорядкуванню домінантним нині силам.

Герої роману – молоді люди, які знають реалії Народної Польщі з чужих рук. Їхнє знання про функціонування апарату тогочасної влади, як і загалом обізнаність у сучасному світі, походить із джерел масової культури й досі...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі