Польща й Україна після медового місяця

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
161 переглядів

Тривалий час Польща й Україна, ніби знову відкривши себе, втішалися гармонією близькости й бачили одна в одній радше вимріяні образи, ніж реальні характери. Сьогодні рожеві окуляри, схоже, впали, і стало зрозуміло, що медовий місяць завершився...

Що ж, нема на це ради, і нам треба вчитися жити нормальним цивілізованим життям навіть тоді, коли настає розчарування і спалахують непорозуміння. Адже сподівання на те, що нам вдасться встановити безконфліктні відносини, було би цілком утопічним. Недарма першою аксіомою конфліктології є правило: «Конфлікт інтересів – це природна річ». Інша справа, що цей конфлікт інтересів ніколи не має переростати в силове протистояння, а то й у збройний конфлікт. У цьому полягає тест на цивілізованість, що його сьогодні повинні успішно пройти Польща й Україна. Зокрема, обидва народи мали би по-новому пережити той очевидний інтерес, який притягує їх один до одного і відрізняє їхні стосунки від стосунків з іншими сусідами. Церкви обох народів могли би тут додати: у цьому нарощенні культури стосунків полягає тест на євангельську природу нашої віри, яку і поляки, й українці повинні нарешті підтвердити. Тому ця стаття могла би мати інший заголовок, а саме: «Яку роль у польсько-українських узаєминах відіграють Церкви?». Якою є місія тих, що прагнуть стояти на боці Христа і є носіями логіки Царства, яке не від світу цього?

Я не готовий подати систематичний і вичерпний перелік зусиль, що їх доклали і докладають, з одного боку, Римо-Католицька Церква у Польщі й Україні та, з другого боку, Українська Греко-Католицька Церква в обох країнах. Це мало би стати завданням спеціяльних наукових студій. Мені ж під силу буде лише згадати визначальні віхи, які відгукнулися в житті обох народів особливим суспільним резонансом.

Першими в цьому ряду хочу згадати профетичні дії Церков іще до 1989 року, особливо під час святкування тисячоліття Хрещення Русі-України (1988), і роль у цьому блаженної пам’яті папи Івана-Павла II. Тоді ще не було незалежної української держави, та й у Польщі ще доживав свій вік комуністичний режим. Але було виразне розуміння того, що національне визволення безпосередньо пов’язано з визволенням духовним, а це означало передусім примирення заради майбутнього. Ось чому і на ювілейних урочистостях 1988 року у Римі за участи папи, й опісля у Ченстохові греко- та римо-католицькі владики спільно прикликáли Святого Духа – Духа Свободи на наші пригноблені народи. Господь відчув щирість цих молитов і врешті дарував нам свободу.

Наступна віха – паломництво до України папи Івана-Павла II. На основі його тодішніх (як і, зрештою, попередніх) виступів можна було би скласти ціле богослов’я міжнаціонального порозуміння. Зокрема, його заклик до обох народів, виголошений 2001 року у Львові, прозвучав із надзвичайною силою:

Настав час звільнитися від болісного минулого! Християни обох народів повинні йти разом в ім’я єдиного Христа, до єдиного Отця, під проводом того самого Духа, Який є джерелом і принципом єдности. Нехай прощення – дароване й отримане – розіллється, немов цілющий бальзам, у кожному серці. Нехай завдяки очищенню історичної пам’яті всі будуть готові поставити вище те, що єднає, а не те, що розділяє, щоб разом будувати майбутнє, оперте на взаємоповазі, на братерській спільності й співпраці, на автентичній солідарності.

Увесь понтифікат Івана-Павла II був тим дивовижним періодом, коли польські й українські серця, відкриваючись на заклики цього великого папи, відкривались водночас одні на одних.

Отож не дивно, що під час тієї ж пам’ятної літургії у Львові за участи понад мільйона вірних із уст патріярха Української Греко-Католицької Церкви кардинала Любомира Гузара прозвучали сповідальні та визначальні для всіх греко-католиків слова:

Історія минулого століття нашої Церкви знала і темні, й духовно трагічні моменти. Вони полягали в тому, що деякі сини й дочки Української Греко-...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі