Політична наука в Україні: 20 років незалежности

Вересень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1336 переглядів

Покоління тому - 1992 року, коли світова політична наука відзначала п'ятдесятиріччя від дня своєї формалізації, в Україні було захищено першу дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук. 2012 рік є певною мірою знаковим іще й тому, що, можливо, дав Україні тисячного фахівця з дипломом або кандидата, або доктора політичних наук.

Безсумнівно, наука і наукові кадри покликані відігравати провідну роль у розвитку суспільства, проте в цій площині є питання, практично не обговорюване ні на наукових форумах, ані в системі засобів масової комунікації, ані у владних органах, покликаних керувати розвитком науки й освіти. Ось що пише про нього Ярослав Ганіткевич у статті «Які наукові ступені потрібні українським вченим?»:

«Це питання збереження в Україні двох вчених ступенів - кандидата і доктора наук, які відрізняють нашу державу від Европи і світу. Не прийнято говорити вголос, що ступінь кандидата наук - це релікт тоталітарного режиму, якого вже позбулися країни Прибалтики і якого немає в цивілізованих країнах світу <...>. Особливо дивне замовчування цього питання в час активного входження України до Болонського процесу, який передбачає два рівні навчання: університетські ступені - бакалавр, маґістр та єдиний докторський науковий ступінь».

Уперше ступінь доктора наук (від латинського doceo - «навчаю») було присуджено 1130 року в Болонському університеті. Перші правила присудження вченого ступеня склав папа Гонорій III 1219 року, тоді ж у Сорбоні вперше запроваджено найнижчий університетський ступінь бакалавра, а найвищим став ступінь маґістра.

1240 року маґістри дістали право обирати ректора. При цьому медичні, правничі й теологічні факультети класичних університетів могли надавати своїм випускникам ступінь доктора, а близькі до сучасних правила присудження наукових ступенів було встановлено в середині XVIII століття. У XIX столітті університети запровадили звання почесного доктора, тож нині відрізняють один науковий ступінь - доктор наук: за всіх відмінностей у різних країнах, він залишається єдиним і незмінним у цілому академічному світі. «Так було і є в Европі, - нагадує Ганіткевич, - так було на наших землях до повалення більшовиками Української Народної Республіки - до приєднання Західно-українських земель і Буковини до СССР, коли дипломи доктора наук видавали у Харківському, Київському та Одеському до 1918 року, до 1939 - у Львівському, до 1941 року - у Чернівецькому університетах».

Більшовики, перебравши владу, скасували всі наукові ступені, і до 1934 року їх у СССР не було. Та й поставлені на академічні посади комісари мали слабкий вишкіл і написати докторську дисертацію були би неспроможні. Як свідчить, наприклад, один із керівників Інституту червоної професури Зармайр Ашрафян (страчений 1936 року за «троцькізм»),

«з наборів до ІЧП у 956 слухачів, що відбулися упродовж 1929-1934 років, навчання завершили лише 195 осіб, тобто 20,4%. При цьому з тих, хто все ж таки закінчили Інститут червоної професури, жоден не написав будь-якої наукової праці, отже, аж ніяк не надавався на обіймання навіть доцентської, не кажучи вже про професорську, посади».

 

Усвідомивши стан справ, комуністична партія від 1934 року почала відновлювати в УССР діяльність класичних університетів, які поступово перебирали на себе функції вишколу спеціялістів-суспільствознавців і в перебігу навчання, і через аспірантуру. Було повернено і наукові ступені. А щоби полегшити малограмотним претендентам здобуття того ступеня і дати їм формальні підстави обіймати «керівні та напрямні» посади доцента й/або професора, того ж 1934 року партійне керівництво країни ухвалило:

1. Запровадити спрощену дисертацію і ступінь кандидата наук [1].

2. Право видавати дипломи про присудження наукового ступеня (яке в цілому світі належить ректорам університетів) передати спеціяльно створюваним адміністративним органам - Кваліфікаційним...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі