Поль Рікер: пам’ять, історія, вдячність

Травень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
299 переглядів

Великий французький філософ Поль Рікер помер 20 травня 2005 року у своїй господі на півдні Парижа. Наступного дня інтернет оприлюднив виступи французького президента, прем’єр-міністра, міністра культури; світ почув: «Уся европейська традиція сповнена скорботи за одним із найталановитіших своїх голосів».

Важко писати in memoriam про мислителя, який вивів класичну думку далеко за рамки філософських і гуманітарних кіл у широке поле цивільного життя людства, повернувши практичній філософії ту високу гідність, про котру в посткомуністичних країнах майже не пам’ятають. На початку XXI століття філософія Поля Рікера, зібрана в трьох десятках його книжок, відіграє засадничу роль, аналогічну тій, яку відіграла для культури XX століття думка Берґсона, Гусерля, Гайдеґера, Вітґенштайна, Ґадамера. У великій книжці «Пам’ять, історія, забуття» (2000), виданій одночасно у Франції та в Америці й перекладеній основними европейськими мовами, він розширив обрії філософії пам’яті, надавши нового виміру темі Анрі Берґсона – зусилля пригадування.

Поль Рікер народився 27 лютого 1913 року в Рені. Мати невдовзі померла; батько загинув на фронті на початку Першої світової війни (у 1915 році). Сироту виховували татові батьки в дусі протестантської традиції. Формували його головно книги та спілкування з ліцейським викладачем філософії, неотомістом Роланом Дальбезом.

Під час навчання в університеті до кола Рікерового читання входять «Два джерела моралі та релігії» Берґсона, а також коментарі Карла Барта до «Послання до римлян» і його ж праця «Слово Боже та слово людське», – пізніше філософ не без посмішки згадає в «Інтелектуальній автобіографії» про сліди «перемир’я» у своїй дипломній роботі після внутрішньої боротьби віри та розуму. Отримавши ступінь маґістра (1934), Рікер продовжує навчання в Сорбоні. Тут його професорами були елініст Леон Робен, філософ Леон Брюнсвік. Справжнім відкриттям для провінційного студента стала зустріч із Ґабріелем Марселем. На славетних Марселевих «п’ятницях» Рікер опановує сократичний метод філософування, знайомиться з ідеями Ясперса, Гусерля, Шелера, спілкується з Ніколаєм Бєрдяєвим. 1935 року, після одруження, він починає викладає філософію в ліцеї й активно вивчає німецьку мову, аж до початку Другої світової війни.

1939 року Рікер, який добровольцем пішов на фронт, потрапляє в полон. Вивчання в таборах філософії Ясперса, його аналізу «межових ситуацій» – поразка, смерть, помилка, самотність – по війні виллється в книжку «Карл Ясперс і філософія існування», написану 1947 року спільно з табірним товаришем Мікелем Дюфреном.

Переживши крах европейської цивілізації у Першій та Другій світових війнах, Рікерове покоління зробило першорядною громадянською справою відбудову Европи. Для французького філософа просторим полем праці на багато років стане подолання повоєнних травм, забобонів та упереджености у стосунках Франції та Німеччини. Переклавши та відкоментувавши перший том Гусерлевих «Ідей», він 1948 року видає свою першу книжку з компаративної філософії «Ґабріель Марсель і Карл Ясперс». Пів століття по тому Рікер напише: «Карлові Ясперсу я завдячую своє захоплення німецькими мислителями, попри всю ту брехню, що нас оточувала, попри “терор Історії”». Згодом саме з Рікеровими передмовами у Франції видаватимуть книжки Ганни Арендт. А його дружба з Гансом Ґеорґом Ґадамером, їхні фундаментальні праці з герменевтики та практичної філософії визначать найплідніші перспективи европейської філософської думки на зламі XX–XXI століть.

Еманюель Муньє залучив Рікера, який був тоді викладачем у Сорбоні й уже зажив своїми книжками широкої слави, до співпраці в часописі «Esprit». 1964 року Рікерова стаття відкриває спеціяльне число, що під гаслом «Як створити Університет?» аналізувало опитування студентів. Один із небагатьох, Рікер гостро відчував наближення кризи, пов’язаної з нездатністю університету поєднати якість освіти з масовістю, і тому 1967 року полишив Сорбону, щоби долучитися до...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі